Гострою проблемою для Великобританії на початку століття була Ірландія

Так, у перших роках XX ст. в Ірландії виникла партія «ПІінн Фейн» («Ми самі»), яка вимагала політичної незалежності. За цими вимогами по слідували дії: у 1911 р. розпочався страйк залізничників, а у. 1912р. — дублінських трамвайників. Ліберали зрозуміли неминучість поступок ір-ландцям. Виходячи з цього, уряд у квітні 1912р. вніс у парламент новий білль щодо Ірландської проблеми, але консерватори зустріли білль вороже. Вони зажадали розчленування Ірландії — відокремлення її північної частини — Ольстера — найбільш розвинутої і промислової частини країни. Тільки Інша світова війна відтіснила Ірландську проблему на другий план.

НІМЕЧЧИНА

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА, На початок XX ст. вагомих змін в політичному устрої Німецької імперії не відбулося. Згідно з конституцією 1871 Р. до неї входили 22- монархії (серед них Прусія, Баварія, Саксонія) та кілька «вільних міст» (як Гамбург. Конституція надавала їм деяку незалежність, але фактично це був союз в якому не було навіть формальної рівності членів. На чолі імперії стояв король найбільшої держави-монархії Прусії (60% населення і понад половина території). Йому присвоювався титул імператора. Він був головнокомандуючим збройних сил, призначав урядовців, включаючи голову уряду-союзного канцлера, делегатів Прусії до верхньої палати парламенту й міг, якщо б забажав, здійснювати безпосереднє керівництво міністрами.

Верхньою палатою Німецького парламенту була Союзна рада — бундесрат. Члени його призначалися керівниками держав. З 58 Депутатів 37 представляли Прусію, інші монархії мали в ньому від одного до шести місць. Конституція надавала бундесрату законодавчу та значну частину виконавчої влади, він мав право видавати укази, що мали силу закону,

Нижня палата парламенту називалася рейхстагом, який з 1887 р. обирався на 5 років Його законодавча ініціатива була незначною, як і. влада'. В разі якщо він відхиляв законопроект, уряд міг обійти цю перешкоду,

Згодом рейхстаг почав обиратися загальним таємним голосуванням на три роки, але виборчим правом користувалися лише чоловіки, І-'озпусі: рейхстагу міг бути проведений простою постановою Союзної ради, і це 45 раз відбувалося.

Імперський уряд був представлений в одній особі — канцлера. Кабінету міністрів не існувало. Міністри, які мали окреме коло обов'язків. Сули підлеглими канцлера.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК. Економічний розпиток Цієї країни відзначався впровадженням у промисловість найпередовішої техніки. Це дало можливість швидше завершити промисловий .переворот. Німеччина стала могутньою Індустріальною державою. Більшість її населення було зайнято в промисловому виробництві, а не в сільському господарстві. Чисельність пролетаріату зросла з 1882 до 1907 р. з 5,9 до 10.9 млн. Майже половина підприємств мали більше тисячі робітників.

Німеччина обігнала інші країни Європи за темпами розвитку, за ступенем концентрації капіталу і на початок XX ст. зайняла 2-ге місце в світі за обсягом продукції. Частка Німеччини, в світовому промисловому виробництві збільшилася з 13% у 1870 р. до 16% у 1913-му.

ОСНОВНІ ПОДІЇ ВНУТРІПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ. Історичні умови виникнення і розвитку монополістичної стадії капіталізму в Німеччині надали йому ряду специфічних рис. Правлячим в Німецькій імперії став юнкерсько-буржуазний блок (юнкер-дворянин-землевласник, поміщик). Він відобразив форми виникнення буржуазного суспільства в Німеччині внаслідок поразки буржуазно-демократичної революції і трьох династичних воєн. На початку XX ст. великі дворяни-юнкери не тільки зуміли зберегти, а й значною мірою збільшили свій вплив і свою роль у державі. В руках дворянства опинився уряд та Інші органи правління, армія і дипломатія. Дворянство перетворило Пруссію в найбільш реакційну державу Німецької Імперії. Це не означало, що між юнкерами 1 буржуазією не було суперечностей. Навпаки, протягом багатьох років між ними виникали жорстокі сутички, але загальний соціально-економічний розвиток і особливо зростання опору робітничого класу були причиною тою, що напередодні першої світової війни склалася сильна тенденція до переплетення Інтересів обох класів. Прогресуюча капіталізація сільського господарства, участь дворян у про-мислових підприємствах, придбання великих маєтностей підприємцями, родинні зв'язки — усе це зближало представників найбільших і найбага-гіших дворянських і капіталістичних роди н.

Однією з найважливіших рис Німецької імперії була надзвичайно висока питома вага мілітаризму у всьому суспільному житті країни (мілітаризм — політичне панування вояччини, підкорення всього господарства країни цілям загарбницької війни). Так, у 90-х р. XIX ст. виникли Пангерманський союз, Флотський союз, а на початку 900-х р.р антисоціал-демократичний союз і ряд інших організацій, які налічували десятки тисяч членів, від найбільш впливових політиків і громадських діячів, що займали високе становище в державі, до відсталих, безграмотних верств населення.

Доктрина «пангерманізму» стверджувала, що німці мають прав.) панувати над іншими народами. Пангерманісти закликали проводити політику сили по відношенню до інших держав, створювати міцний флот та армію, готуватися до війни за переділ світу. "Ми вимагаємо для себе місце під сонцем" — заявив канцлер Бюлов висловлюючи Інтереси німецьких промисловців та банкірів. ФРАНЦІЯ

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА. Країна жила за конституцією 1875 р. як парламентська ІП республіка. Головою держави був президент і він обирався абсолютною більшістю Національних зборів на сім років і міг бути переобраний на будь-який новий строк. "Конституція надавала йому права перевершувати за значенням законодавство парламенту.

Парламент складався з двох палат: вищої (Сенат) та нижчої (палата депутатів). До вищої входили 300 сенаторів (225 з яких призначались на 9 років, а інші довічно-самими СЕнаторами). Палата депутатів обиралася на основі загального чоловічого виборчого права. Рада міністрів призначалася президентом, але була підзвітною парламенту хоча урядові акти і перевершували за значенням законодавство парламенту.

Місцевого самоврядування практично не існувало. За законами 1876-1882 р.р. посади мерів стали виборними. Реальна влада у