Адже певні "тертя", які нині є в культурній сфері українсько-російських відносин, породжують, у чому переконує аналіз та й просто здоровий глузд, не тільки, а може і не стільки сам по собі суверенітет наших країн. Подібні "тертя" можуть спричинити:

1. Очевидне або завуальоване (але при цьому цілком усвідомлене) невизнання подібного суверенітету і настільки ж очевидну або завуальовану (але цілком усвідомлену) протидію йому;

2. Активно стимульоване таким невизнанням і протидією бажання будь-що досягти шуканого суверенітету [6].

Зникнення стимулюючого чинника невизнання і протидії усунуло б хоча і суб’єктивну, але досить істотну передумову для духовного дистанціювання в українсько-російських відносинах. Але в такому випадку, крім аналізу об’єктивних тенденцій, що зумовлюють "рамкові" параметри дослідження і оцінки суті українсько-російських культурних відносин, у процесі осмислення останніх повинні бути виділені і враховані в тому числі й чинники суб’єктивного, в першу чергу соціально-психологічного, характеру. Адже вони здатні не тільки істотно, але й визначальним чином впливати на розвиток таких відносин.

Українсько-російські відносини в культурній сфері зумовлені переплетенням вельми численних і суперечливих чинників об’єктивного і суб’єктивного характеру, що значно ускладнює завдання їх теоретичного моделювання. Тим паче, що в ході такого моделювання слід брати до уваги і привхідні моменти більш-менш випадкового характеру, які нерідко позначаються на сфері українсько-російських відносин.

Є, нарешті, ще одна проблема, яку необхідно враховувати в межах методологічних підходів до аналізу українсько-російських культурних відносин. Вище йшлося винятково про зовнішні чинники, які визначають характер розвитку таких відносин. Однак у будь-якій галузі міждержавних відносин наявна в тому числі й специфіка, яка зумовлена сутнісною своєрідністю предметної сфери, що лежить в основі відповідних міждержавних відносин. Причому подібна специфіка також відбивається на характері останніх.

У сфері економічних міждержавних відносин чинники об’єктивного характеру виявляються, як правило, вагомішими, ніж чинники суб’єктивного характеру (хоча винятків з цього правила чимало, вони лише підкреслюють його існування). У сфері ж політичних міждержавних відносин величезне, якщо не визначальне, значення має політична воля, тобто чинник суб’єктивного характеру. Ще більш суттєве значення даного чинника в державах, так би мовити, демпінгових демократій, тобто демократій, що сформувалися не на базі багатовікових змін у відповідному напрямі, а в результаті різких ситуативних зрушень [11].

Якщо ж при цьому врахувати, що сфера культурних відносин у предметному плані надто неоднорідна (відмінності, скажімо, між художньою культурою, філософським і спеціалізованим культурним знанням, правовими відносинами і т.п. досить істотні), то навряд чи у кого-небудь викличе сумнів факт, що продуктивний аналіз даної сфери пов’язаний з цілим рядом додаткових труднощів. З-посеред найістотніших труднощів подібного роду є необхідність формування єдиного цілісного підходу до аналізу, оскільки в іншому випадку неможливо буде відтворити і єдину цілісну картину українсько-російських культурних відносин, поза якою прогнозувати розвиток останніх неможливо [11].

Прикладом нерівноправності у взаєминах в культурній сфері між Росією та Україною і домінування в них східної сусідки може служити практика обміну культурними цінностями. Після розпаду Радянського Союзу Україна зробила спробу цивілізовано вирішити проблему повернення культурних цінностей в рамках міждержавного механізму СНД. За її ініціативою 4 лютого 1994 р. в Мінську глави 11 держав-членів СНД підписали угоду "Про повернення культурних цінностей". Однак російський парламент денонсував підпис Президента Б. Єльцина під угодою і оголосив її нечинною.

З січня 1993 р. почала діяти Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України. Фактом її створення держава підтвердила свою турботу за національну спадщину, привернула увагу української громадськості та Уряду до проблеми збагачення своєї культури. У Конституції України записано: "Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами".

В даний час проводиться робота по теоретичному та практичному опрацюванню позиції України в реституційному діалозі, в якому беруть участь фахівці НАН України, Міністерства культури і мистецтв, Головархіву, Міністерства закордонних справ, Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей. Досліджено історико-правовий аспект проблеми, який передбачається обговорити на засіданні Науково-методичної ради Національної комісії. Ці матеріали публікувалися у засобах масової інформації. Складено перелік понад 750 археологічних колекцій у різні часи вивезених до Росії з території України. Опубліковано ?рунтовну працю "Українські культурні цінності в Росії. Археологічні колекції України" (Київ, 1997).

Ведеться підготовка реєстрів вилучених з теренів України архівних фондів, історичних реліквій та церковних цінностей. Видано збірник документів "Українські культурні цінності в Росії: перша спроба повернення (1917-1918 рр.)" (Київ, 1997), присвячений вивченню досвіду боротьби українського народу за повернення національно-культурних надбань в період існування Української Центральної Ради, УНР та Української держави. Отримано важливі наукові документи щодо обміну культурними цінностями між Україною та Росією з фондів Історичного музею та Збройної палати в Москві, Державного Ермітажу у Санкт-Петербурзі [18].

Стурбованість українських установ та організацій дискримінаційним характером закону Російської Федерації про культурні цінності, переміщені в роки другої світової війни, була дипломатичними каналами офіційно доведена до відома голови Державної комісії РФ по реституції культурних цінностей тодішнього міністра культури Російської Федерації Є. Сидорова.

Враховуючи денонсацію Державною Думою Російської Федерації Мінської Угоди 1992 р., розроблено план заходів по налагодженню двостороннього співробітництва між Україною та Росією. За активної участі Посольства України в Російській Федерації проводиться робота по встановленню офіційних контактів між Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей та компетентними органами Росії. В тому числі підготовлено