необхідно перш за все ретельно зберігати і розширювати всі ті ринки, на які тривалий час поставляється вітчизняна продукція, і насамперед внутрішній ринок Російської Федерації.
Пріоритетність російського ринку для української експортної продукції обумовлюється наступними факторами: низьким рівнем транспортних витрат внаслідок географічної близькості торгових партнерів, що, з одного боку, підвищує конкурентоспроможність українських товарів на російському ринку, а з другого – знижує ціни для російських споживачів; значними масштабами і ненасиченістю, а, значить, і величезною ємністю російського ринку. Правда, цей фактор робить російський ринок надто привабливим не тільки для України, тому недосвідчені українські дилери часто програють в торговельних "війнах" більш вправним закордонним фірмам. Так, затягнення поставок 600 тис. т українського бурякового цукру в межах безмитної квоти, можливо, пояснюється діяльністю постачальників більш дешевого кубинського цукру-сирцю; відсутністю високих вимог до якості продукції, що дозволяє Україні експортувати до Росії значно більшу частку готової продукції ніж в інші країни світу; налагодженими виробничими та торговельними зв’язками [4, 69-70].
Розвиток торговельно-економічного співробітництва з Росією та іншими країнами СНД дав би можливість Україні в стислі строки збільшити обсяги валового внутрішнього продукту від взаємної торгівлі з ними майже на 50 відсотків, у той час як вірогідність збільшення цього показника на основі розвитку торгівлі з країнами далекого зарубіжжя обмежена лише 4-8 відсотками і стосується в основному експорту сировинних товарів. Нехтування перевагами інтеграції призвело країни СНД не тільки до поглиблення суперечностей національних інтересів, але і до конкурентної боротьби між собою на світових ринках. Через відсутність скоординованих дій на зовнішніх ринках країни СНД тільки за 1996-1998 рр. втратили у сукупності більше 3 млрд. доларів США [17, 221].
Як показують дослідження російського Центру вивчення кон’юнктури цін та ринку, за рахунок поліпшення координації зовнішньоекономічної діяльності країн СНД виникає можливість збільшити сумарний торговельний баланс Співдружності на 15-20 млрд. $. Головне ж у тому, що більш глибока інтеграція країн СНД створить умови для сталого зростання національних економік [4, 89].
На жаль, попри політичні зусилля, посилюється економічне відчуження двох держав. Наприклад, якщо в 1996 р. обсяг українсько-російської торгівлі становив 17,8 млрд. доларів США, то в 1999 під впливом фінансової кризи – лише 10,5 млрд., пробуксовують програми двостороннього співробітництва. Звичайно, найвдалішим спільним міжнародним проектом є програма "Морський старт". Розрахований до 2007 р. проект, вартість якого загалом становить майже 2 млрд. доларів США, передбачає запуск низькоорбітальних комерційних супутників зв'язку з морської платформи в акваторії Тихого океану (район екватора). Його реалізує міжнародне спільне підприємство "Сі Лонч", утворене в квітні 1995 р. компанією "Боїнг" (США; 40% статутного капіталу), ракетно-космічною корпорацією "Енергія" (Росія; 25%), компанією "Кварнер" (Норвегія; 20%) та КБ "Південне" ВО "Південмаш" (Україна; 15%) [16, 639].
Але перша ластівка весни не робить. Одним із наслідків позиції Росії під час бомбардувань Югославії силами НАТО став зрив спільного українсько-російського проекту виробництва транспортного літака АН-70 для європейських країн-членів НАТО. На прикладі цього проекту ми бачимо, що часто військово-політична доцільність переважує комерційну вигоду. Природне небажання Росії мати збитки від створення зони вільної торгівлі, насамперед, енергоносіями, припиняє реалізацію цієї ідеї.
Взаємозалежність України та Росії найбільше виявляється в енергетичних проблемах. Довжина газотранспортної системи "Укргазпрому" на початок 1998 р. становила 34,4 тис. км. Фактично обсяг транзиту російського газу територією України до країн Європи щороку збільшувався. Водночас стратегія російського "Газпрому" передбачає будівництво альтернативних транспортних комунікацій. Наприклад, проекти будівництва системи газопроводів Ямал-Європа вартістю понад 40 млрд. доларів СІЛА та газопроводу Росія-Туреччина через Чорне море вартістю 3 млрд. доларів США. Тим часом вартість діючої газотранспортної системи України оцінюється в 20,5-28,5 млрд. доларів США. Звичайно, контроль над нею має вагоме стратегічне значення [17, 225].
Збільшення обсягу українського боргу за російські енергоносії обумовлюється високим рівнем енергоспоживання, передусім, металургійного комплексу, без реструктуризації якого проблему неможливо розв'язати в принципі.
Програма економічного співробітництва України і Російської Федерації на 1998-2007 рр. підготовлена на основі широкомасштабного Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією і Україною, Договору про економічне співробітництво на 1997-2007 рр. з урахуванням основних напрямів довгострокового економічного і науково-технічного співробітництва України та РФ на 1997-2007 рр. і на період до 2005 р., проекту Програми діяльності Уряду України на 1997-1999 рр., розпорядження Президента України від 18 серпня 1997 року із схвалення Невідкладних заходів щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи [1, 40].
Архітектоніка десятирічної Програми економічного співробітництва обох країн включає 7 розділів, які містять ряд загальних положень рамкового характеру: стан і проблема розвитку українсько-російського економічного співробітництва; зближення основних напрямів у проведенні економічних реформ і розвиток економічного співробітництва; координація пріоритетних напрямів структурних змін в економіках; координація заходів з вирішення соціальних проблем; розвиток торговельних відносин; механізм реалізації Програми.
Програма розроблена для здійснення Україною та Росією на довготривалій основі узгодженого комплексу заходів щодо державного сприяння розвитку взаємовигідних економічних та науково-технічних зв’язків між двома країнами, досягненню суттєвого прогресу у виробничому співробітництві провідних галузей національних економік і зростання на цій основі взаємного товарообміну до 2007 р. не менше ніж у 2,5 рази.
У процесі виконання Програми передбачається вирішити завдання щодо: зближення і уніфікації нормативно-правової бази в галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності та податкової системи, здійснення заходів щодо взаємного захисту національних товаровиробників, розвитку прикордонного співробітництва; формування пріоритетних міждержавних та міжрегіональних інвестиційних проектів і програм економічного співробітництва, створення СП та МФПГ у різних галузях економіки, розвитку виробничої