Курсова робота

“Вибори 2004”

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Українські вибори: до і після.

1.1. Розстановка політичних сил в Україні напередодні президентських виборів 2004 року.

1.2. Проміжний фініш.

1.3. На авансцену виходить народ.

1.4. Революція переходить в еволюцію.

1.5. Перемогу здобуто. Боротьба попереду.

1.6.  Феномен "помаранчевої революції" у світлі політичної кримінології

Розділ 2. Партії і вибори: можливі варіанти позиціювання політичних сил на парламентських виборах-2006.

2.1. "Вождистський шлях".

2.2. Спроби припущень і прогнозів.

2.3. "Нова опозиція".

Розділ 3. Основні підсумки технологічної складової президентської виборчої кампанії в Україні 2004 року.

3.1. Помилки.

3.3. Здобутки на майбутнє.

Висновки.

Література.

Вступ

Актуальність теми дослідження. Бурхливий сплеск суспільно-політичної активності громадян у період "помаранчевої" революції 2004 року в Україні потребує глибокого вивчення та аналізу як теоретичних, так і політико-прикладних аспектів нової проблематики громадянського суспільства, вимагає певної корекції дещо деформованого в українському політичному та теоретичному дискурсі розуміння сутності та концептуальних засад цього феномену. 22 листопада 2004 року – день початку стрімкого розгортання небаченої в новітній історії України з часів здобуття незалежності хвилі масових маніфестацій та мітингів протесту проти брутального порушення процедури та фальсифікації результатів виборів – уже названий багатьма спостерігачами днем народження українського громадянського суспільства та політичної нації.

З 2000 року, з того часу, як з "плівками" героя України майора Мельниченка ознайомилася широка маса, зрозумілими стали всі хвороби авторитарного режиму Кучми і вся дріб'язковість його характеру. Те, про що раніше ми тільки здогадувалися, знайшло документально-фонетичне підтвердження. Але ніхто й подумати не міг, що, скажімо, така хвороба, як лицемірство, буде зведена в ранг державної політики.

Саме з 2000 року моральна вага Кучми в країні і в світі опустилася до нульової відмітки, але вся державна машина була розкручена для того, щоб імітувати й пропагувати інше. Демонстративна імітація участі Президента в міжнародних справах і його "відбілювання" виснажили сили державного апарату і нічого не дали для авторитету України. Більшість українців це розуміли і тільки вичікували час, щоб сказати своє слово. Незважаючи на рух "Україна без Кучми", влада продовжувала імітацію роботи і лицемірне "надування щік" на підконтрольному телебаченні набуло незвичайного розмаху. Але все це тільки прискорило загнивання режиму і його перехід в закономірну маразматичну стадію. Найбільш яскраво моральне падіння влади відобразилося в проекті "Віктор Янукович  – Президент".

Президентські вибори 2004 року намітили докорінне зрушення у цінностях світосприйняття та трансформацію особистісних виборів мільйонів людей в Україні. Ці реальності та тенденції, часто невловимі та здебільшого ігноровані прагматичним мисленням багатьох експертів, політиків та українських владців, повною мірою проявились у маніфестаціях "помаранчевої" революції та в боротьбі мільйонів людей за шанси та майбутні перспективи достойного життя для себе і своїх дітей.

Власне, Україна вже до виборів 2004 року була іншою. Як свідчать серйозні соціологічні дослідження внутрішніх процесів трансформації українського суспільства та динаміки його цінностей, півтора десятиліття розвитку не минули даремно. Відбувалось не лише критичне нагромадження кричущих соціальних патологій і деформацій суспільного розвитку та держави, а й формування внутрішніх суспільних механізмів щодо опору та подолання цих деформацій.

Таким чином, сказане вище зумовлює актуальність дослідження теми, що винесена в заголовок курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є політичний процес в Україні в кінці 2004 року.

Предмет дослідження – протистояння влади та опозиції в Україні під час виборів Президента.

Метою роботи є дослідження протистояння влади та опозиції в Україні під час виборів Президента.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:–

дослідити кампанію виборів Президента України з точки зору протистояння влади і опозиції;–

охарактеризувати можливі варіанти позиціювання політичних сил на парламентських виборах-2006;–

висвітлити основні підсумки технологічної складової президентської виборчої кампанії в Україні 2004 року.

Розділ 1. Українські вибори: до і після

1.1. Розстановка політичних сил в Україні напередодні президентських виборів 2004 року

Ще наприкінці 2003 року Леонід Кучма пророкував: майбутня кампанія виявиться надзвичайно жорсткою та брудною. Схоже, президент знав, що він говорить.

Адже з початком кампанії на українській політичній сцені чітко вималювалися дві полярні сили. З одного боку, коаліція "Сила народу" на чолі з Віктором Ющенком та Юлею Тимошенко уособлювала прагнення тих, хто хоче демократичних змін і гідного життя за європейськими стандартами [8].

З другого боку, за кандидатом від влади Віктором Януковичем стояв величезний державний репресивний апарат і великий олігархічний капітал. Ці люди здебільшого підтримували чинного прем'єра не з гарячої любові до висуванця "донецьких", а з елементарного страху втратити все. Проте, як показав крах урядової коаліції в парламенті після вибуху помаранчевої революції, багато хто з них готовий був полишити одіозного кандидата, отримавши мінімальні гарантії свого бізнесового й політичного майбутнього.

Ще двоє кандидатів – лідер соціалістів Олександр Мороз та лідер комуністів Петро Симоненко – не мали шансів на перемогу. Але водночас, змагаючись між собою за третє місце (воно врешті-решт дісталося Морозові), ліві залишалися своєрідними власниками "золотої акції", розуміючи: те, як розподіляться голоси їхніх прихильників у другому турі, суттєво вплине на визначення остаточного переможця.

Нарешті, мотивація участи у виборах решти 22 зареєстрованих кандидатів була різною (більша частина з них просто виступила в малопочесній ролі "технічних кандидатів" влади, забезпечуючи її тотальну перевагу в комісіях та в інформаційному просторі). Але на кінцевий розподіл голосів вони майже не впливали.

Слід нагадати, як Україна прийшла саме до такої конфігурації. Однією з основ правління Л.Кучми завше було дотримання певного балансу між головними олігархічними угрупованнями і найважливішими фаворитами. Водночас відбулося зрощування бізнесу й політики, коли