В результаті вибудовується прозоре співробітництво між ідеями знизу та директивами згори. Такий принцип прийняття рішень допомагає долати інституційні бар’єри та з’єднувати структури” [7]. Очевидно, саме до такого ідеалу сьогодні необхідно прямувати вітчизняній сфері безпеки.
А рецепти вже пропонувалися неодноразово – багатьма знаними українськими та зарубіжними фахівцями [2]. Можна лише узагальнити їх в такому порядку:
· Україна потребує чіткої ієрархії інститутів національної безпеки та законодавчих актів, потребує визначення та регламентації повноважень Ради національної безпеки і оборони України;
· саме розуміння національної безпеки і системи управління нею має змінитися: годі шукати точних визначень для плинних процесів, необхідно навчитися управляти ними – для цього необхідно створити ефективні механізми та визначити відповідальність;
· необхідно визначити загрози національним інтересам, з’ясувати пріоритети та розподілити обов’язки між державними управліннями.
Отже, найважливішими завданнями на порядку денному управління національною безпекою має стати зміна в ставленні до національної безпеки як до широкого кола питань, зміна ставлення до РНБОУ як до політичного органу та зміна до системи стримувань і противаг як до вигадки західних демократів. Україна потребує обмеження повноважень РНБОУ, визначення її статусу (центр рішень чи консультативний орган?), забезпечення відповідальності і чіткої структури управління. Тільки в цьому випадку зможемо говорити про ефективне вирішення проблем, які постають з виникненням загрози національним інтересам.
Література:
1. National Intelligence Machinery. – Available from http://www.tso.co.uk/bookshop.
2. Гончаренко О. М., Лисицин Е. М. Методологічні засади розробки нової редакції Концепції національної безпеки України. – К.: НІСД, Серія „Національна безпека”. – 2001. - Випуск 4.
3. Горбулін В. П., Бєлов О. Ф., Лисицин Е. М. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України. // Стратегічна панорама. – 1999. - №3. – С. 12 - 19.
4. Лисицин Э., Джангужин Р., Гончаренко А. Гражданский контроль и система национальной безопасности Украины. // Зеркало недели. - №35 (410). – 2002. - 14 - 20 сентября.
5. Мирошниченко В. М. Организация управления и обеспечение национальной безопасности Российской Федерации. – М.: Издательство „Экзамен”, 2002. – 256 с.
6. Рахманин С. Административный тупик. // Зеркало недели. - № 10 (538). – 2005. - 19 - 25 марта.
7. Шер Дж. Військова та безпекова реформа в Україні: західний погляд. // Стратегічна панорама. – 2003. - № 2.
www.politik.org.ua