підготовки до територіальної оборони; участь у створенні, підготовці та нагромадженні мобілізаційних ресурсів і непорушного запасу; участь у нагромадженні озброєння, військової техніки, інших матеріальних ресурсів у непорушному запасі та мобілізаційному резерві, а також створенні резерву військово-навчених людських ресурсів; надання допомоги центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування в проведенні пошукових та аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру; участь у виконанні міжнародних договорів України щодо контролю над озброєнням; участь у заходах з міжнародного співробітництва (на двосторонніх і багатосторонніх засадах) та у міжнародних миротворчих операціях.
Завданнями інших військових формувань та правоохоронних органів у мирний час є участь у стратегічному плануванні застосування Збройних Сил України, здійснення разом із Збройними Силами підготовки та забезпечення готовності до спільних дій з метою оборони держави.
Основними завданнями ЗС України в особливий період до початку збройної агресії є: активізація розвідки з метою своєчасного попередження Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України про можливу збройну агресію та приведення у вищі ступені бойової готовності військ (сил); посилення охорони і захист державного кордону, захист повітряного простору; створення та нарощування угруповань військ (сил) на загрозливих напрямах, у тому числі проведення стратегічного розгортання (часткового або повного) ЗС України.
Основними завданнями інших військових формувань та правоохоронних органів в особливий період до початку збройної агресії визначено: участь у прикритті стратегічного розгортання Збройних Сил України та у веденні територіальної оборони держави; участь в евакуації населення з прикордонних районів на напрямах можливої збройної агресії.
Основні завдання Збройних Сил України в особливий період у випадку збройної агресії є такими: проведення стратегічного розгортання Збройних Сил України та створення угруповань військ (сил) для відсічі збройній агресії; відбиття нападу агресора з повітря, суші і моря та недопущення вторгнення угруповань його військ (сил) на територію держави; ведення операцій і бойових дій з метою завдання поразки військам (силам) агресора, його розгрому та створення умов для укладення миру; ліквідація (локалізація, нейтралізація) збройного конфлікту в разі його виникнення.
Завдання інших військових формувань та правоохоронних органів в особливий період у разі збройної агресії є такими: участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану; участь у виконанні завдань територіальної оборони; захист населення, об’єктів економіки та інфраструктури від впливу засобів ураження, застосованих агресором.
Як бачимо, виконання основних заходів щодо підготовки та відсічі збройної агресії покладається на ЗС України, які безпосередньо проводять операції та бойові дії з метою оборони країни. Інші військові формування сприяють Збройним Силам у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
Отже, порівняння основних функцій та завдань силових елементів в контексті виконання основного призначення ВОД дає змогу з’ясувати, що провідним елементом воєнної організації української держави за функціональним призначенням є Збройні Сили України.
Наочним підтвердженням цієї тези може бути кількісна характеристика ЗС України та інших військових формувань, викладена в Стратегічному оборонному бюлетені України на період до 2015 року [4, с. 25]. Станом на 2004 рік співвідношення кількості особового складу військових формувань наведено в таблиці 2).
Таблиця 2
Співвідношення особового складу військових формувань ВОД
Військове формування | Кількість особового складу
всього | в/службовців
Збройні Сили України | 355 000 осіб | 265 5000 осіб
Державна прикордонна служба України | 50 000 осіб | 42 000 осіб
Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України | 43 2000 осіб | 41 450 осіб
Військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій | 82 000 осіб | 53 900 осіб
Що стосується озброєння та військової техніки, то такого потенціалу, який мають ЗС України (наведено в таблиці 3), інші компоненти ВОД не мають.
Оскільки розглядаємо ВОД як систему, то одним з основних питань є організація управління нею в цілому та її компонентами. Так, в Законі України „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” від 28 січня 2004 року говориться, що „Воєнна організація держави – охоплена єдиним керівництвом сукупність...”. Але в жодному законі чи нормативному акті конкретно не визначено, хто здійснює це керівництво. В нормативно-правовій базі є певні розбіжності, але це вже окрема тема.
Спробуємо з’ясувати, як здійснюється керівництво ЗСУ та іншими військовими формуваннями під час виконання ними завдань щодо основного функціонального призначення ВОД.
Таблиця 3
Кількісні показники основного озброєння та військової техніки
Вид озброєння та військової техніки | Кількість (одиниць)
Танки | 1790
БМП | 2270
Гармати і міномети (калібру понад 100 мм.) | 2080
Бойові літаки | 270
Бойові кораблі і катери | 30
Судна і катери забезпечення | 97
Згідно з Конституцією України (п. 17, ст. 106) та іншим чинними документами [5], Верховним Головнокомандувачем ЗС України є Президент України. Але не вказано, хто керує всією ВОД. У Воєнній доктрині України відзначено, що „в особливий період стратегічне керівництво Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами Президент України здійснює через ставку Верховного Головнокомандувача (у разі її створення), робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України, а безпосереднє керівництво ЗСУ в мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач ЗС України”. Відповідно до цього закону, „головним військовим органом з питань планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами... у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України