Відмічається також погіршення санітарно-епідеміологічної обстановки в Україні, пов’язане з перебуванням мігрантів. Останнім часом виявлено непоодинокі випадки завезення цією категорією осіб особливо небезпечних хвороб – малярії, СНІДу тощо.

Аналіз досвіду зарубіжних країн по боротьбі з організованою злочинністю свідчить про те, що у світовій правоохоронній практиці нелегальна міграція визначається як загальновизнана форма організованої злочинної діяльності, протидія якій з боку відповідних національних структур набуває нині все більш актуального характеру.

Проте варто відмітити, що поняття “організована злочинність” законодавці країн Західної Європи трактують ширше, ніж діяльність організованих злочинних угруповань (до речі, більшість вітчизняних науковців підтримують такий підхід правоохоронців інших країн до визначення цього поняття). Так, наприклад, згідно із законодавством ФРН, основними ознаками, що притаманні організованій злочинності та дозволяють відокремити її від діяльності організованих злочинних угруповань, є:

1. Наявність структурно організованих угруповань, які беруть під свій контроль певні сфери суспільних процесів (зокрема, нелегальну міграцію) з метою отримання наживи.

2. Планомірна протизаконна діяльність цих угруповань, що у своїй сукупності завдає державі значних економічних і соціальних збитків.

3. Проникнення у владні державні структури шляхом корупції, використання залякування та підкупу представників правоохоронних органів.

Процес нелегального проникнення на територію України мігрантів носить, як правило, організований характер. Це проявляється у створенні й функціонуванні так званих каналів нелегальної міграції. У правоохоронній практиці під “каналом” розуміють створену групою осіб систему нелегального в’їзду до України, перебування та виїзд з її території мігрантів, а також сукупність сил та засобів, необхідних для пошуку бажаючих нелегально мігрувати на Захід, формування з них груп, оснащення відповідними документами, супроводження на шляху прямування, тимчасового розміщення і проживання у транзитних пунктах, перетинання кордонів тощо.

За даними Держкомкордону України, у 2000р. оперативно-розшуковими органами ПВУ виявлено 108 і припинено діяльність 74 (у 1999 р. – 42) організованих злочинних угрупувань, що діяли за каналами нелегальної міграції через територію України.

Процес створення злочинних угруповань, що намагаються взяти під свій контроль нелегальну міграцію іноземців шляхом їх формування у групи, ретельного планування маршруту переміщення і способу протизаконного проникнення до країни призначення, обумовлений звичайним бажанням злочинних елементів отримати кошти за рахунок “надання послуг” потенційним мігрантам. У більш широкому плані цей процес можна розглядати як аналогію класичного закону економічного розвитку суспільства, коли попит породжує пропозицію.

У даному разі йдеться про створення в країнах азіатсько-африканського регіону ринку дешевої робочої сили, яка у пошуках роботи, що добре оплачується, намагається проникнути до західноєвропейських держав, але не може цього зробити законним шляхом через відомі протиміграційні бар’єри, що встановлені ними.

Тому з боку осіб, які намагаються проникнути на Захід, з’являється попит на можливість подолання цих бар’єрів у будь-який спосіб.

Оскільки на міжнародному рівні вирішення проблеми перерозподілу робочої сили немає, очевидно, що вакуум задоволення цього попиту заповнюється пропозиціями кримінального світу. За певну плату ділки “тіньової” економіки пропонують потенційному мігрантові переправити його до країни призначення нелегальним шляхом. Для досягнення цієї мети вони й створюють канали нелегальної міграції.

Як свідчить аналіз виявлених і припинених Прикордонними військами та правоохоронними органами України стійких каналів нелегальної міграції, чисельність злочинного угруповання, що “обслуговує” один конкретний канал, як правило, складає від 3 до 10 осіб. Групи мають чітку організацію, налагоджену систему радіо- та телефонного зв’язку, зовнішні зв’язки, а також інші характерні для організованого злочинного угруповання ознаки.

Корисливий характер цієї діяльності проявляється у прагненні злочинців до швидкого отримання величезних коштів при мінімальних відповідних витратах, що взагалі характерно для організованої злочинності у цілому. За оцінками експертів, організація нелегальної міграції є одним з найбільш рентабельних видів злочинної діяльності та дає прибутки дещо менші, ніж наркобізнес. При цьому покарання за “контрабанду людьми”, порівняно з контрабандою наркотиків, є значно меншим.

За даними правоохоронних органів, в Україні сформувався стійкий “чорний” ринок послуг у сфері нелегальної міграції, до складу якого входять різноманітні злочинні угруповання. Відомий також прейскурант відповідних послуг. Так, підроблений паспорт громадянина однієї із західноєвропейських країн коштує від 500 до 1000 дол. США, виготовлення підробленої візи – 500–1500 дол. США, перетинання західного кордону України в тайниках автобуса – 300–500 дол. США, послуги провідника за переправку через так званий “зелений кордон” – 300–1000 дол. США, проживання на приватній квартирі – до 50 дол. США за добу з кожної людини.

Таким чином, загальна вартість нелегальної переправки одного мігранта через Україну на Захід оцінюється приблизно в 1000-5000 дол. США. Якщо помножити цю цифру на кількість нелегальних мігрантів, які затримані прикордонниками та органами МВС України за порушення законодавства з прикордонних питань та правил перебування у нашій країні (а це лише частина всіх нелегалів, які прямують через територію України), то щорічний прибуток організованої злочинності, що охоплює сферу нелегальної міграції в Україні, можна оцінити від 10 до 50 млн дол. США.

Залежно від національності мігрантів, їх платоспроможності, а також від можливостей організаторів, способу переправки та ряду інших факторів, структури злочинних угруповань можуть бути гнучкими, але в цілому можна виділити деякі загальні риси, притаманні більшості з них.

Встановлено, що злочинні формування складаються з кількох груп, які мають коло конкретних функціональних обов’язків. Умовно їх можна поділити на групу організаторів, групу пошуку “клієнтів”, групу забезпечення та групу осіб, які займаються переправкою.

Група організаторів складається з 2-5 осіб. Вони відповідають за організацію каналу, визначення сил і засобів, необхідних для його створення, підтримання