П л а н :

Вступ.

Українська державна ідея.

Конституція 1710р.

Статті.

Суспільно-політична концепція.

Ідея обмеження влади.

Важливі правові документи.

Висновок.

Вся історія українського народу є виявом його демокра-тизму. Починаючи з княжих часів і йдучи до козаччини й Запорізької Січі, а далі до усіх суспільних рухів, як і рів-но ж козацьких і народних повстань, національно-визволь-ної боротьби на всіх етапах історії, чітко виділяється прин-цип демократизму, настійна вимога утвердити, демократич-ний лад на основі свободи, рівності, справедливості.

Своє перше юридичне осмислення, оформлення і вті-лення цей ідеал знайшов у „Pecta et Constitutiones legum libertatumgue Exercitus Zaporiesis", укладених 16 квітня 1710 р. між гетьманом П. Орликом та старшиною і запо-рожцями, очолюваними кошовим Гордієнком.

Українська державна ідея, пройнята демократизмом і свободолюбністю, зазвучала у юридичному оформленні як конституція. Наступні історичні події були відчайдушними спробами українського народу осягнути заповітний ідеал, який, дійшовши до нашого часу, збуджує широкі маси до активності, до дії і боротьби, вселяючи надію, віру у своє майбуття, у свої сили, в успіх великої справи. Прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 р. «Декларації про державний суверенітет України» є важливим кроком на шляху здійснення державної ідеї.

Конституція 1710 р. містить у собі такі статті:

1) За-тверджуються права православної церкви під зверхністю царгородського патріарха.

2) Має бути ревіндикований (повернений назад. — Авт.} давній кордон козацької дер-жави на р. Случі.

3) Запорізькому Низовому Війську по-вертаються давні оселі — Терехтимирів (Трахтемирів), Кодак, Келеберда, Переволочна і землі над Ворсклою; форти, побудовані Москвою, будуть знесені.

4) Всі поточні державні справи гетьман вирішує спільно з радою генераль-ної старшини; тричі на рік (на Різдво, на Великдень і Покрову) відбувається генеральна рада, до якої належать генеральна старшина, городові полковники та по одному козакові з кожного полку; і старшина, і рада мають право виступати проти гетьмана, якщо він не шанує прав.

5) Справи про кривду гетьманові та провини старшини судить не гетьман, а генеральний суд.

6) Державний скарб відділяється від гетьманського і передається в орудуван-ня генерального підскарбія; на утримання гетьмана при-значаються окремі землі.

7) Полковники вибираються віль-ними голосами, і гетьман їх затверджує; так само прово-дять вибір ситників та ін.

8) Гетьман має пильнувати, щоб на козаків і посполитих людей не накладали надзвичай-них данин і робіт; має забезпечити козацьких удів 4 сиріт.

9) Окрема комісія має провести ревізію державних зе-мель, якими користується старшина, а також повинностей підданих; має перевірити справу підсусідків і також куп-ців, які дістали звільнення від публічних тягарів; має врегулювати тягловий обов'язок, деякі ярмаркові оплати тощо.

10) Касуються оренди і стадії для компанійців та сердюків; генеральна рада має знайти інші доходи на утримання війська.

Хоч Конституція 1710 р. не ввійшла в життя, проте вона має велике значення як документ, який вперше в історії України на юридичному ґрунті фіксує постанови, які кладуться в основу державно-політичного устрою, тобто українська державна ідея знайшла своє втілення в конституції, яка стала водночас показником того, які і в якому напрямі потінні здійснюватися державні реформи в Українській державі. У Конституції 1710 р. перше місце посідала проблема взаємин між гетьманом і народом. «Гетьманська влада мала бути обмежена і постійною участю в управлінні генеральної старшини, і генеральною радою; обмеження стосувались адміністрації, суду, виборів старшини, фінансів». А це означає, що «авторитет гетьман-ської влади, створений важкими зусиллями гетьманів, зно-ву знизився». Не обійдено і соціальних низів — козаків і посполитих, їх забезпечено від визиску та гніту; «гетьман мав узяти їх під свою опіку». Право Запоріжжя також забезпечено. «Всі ці постанови, — зазначає І. Крип'якевич, — мали егоїстично класовий чи груповий характер: ішлося про охорону і збільшення соціальних та політич-них «вольностей» окремих груп, а не про зріст і забезпе-чення держави», Тут і виявляється, що «творці конститу-ції — старшина і запорожці — не виявили широкого по-літичного світогляду».

Характерним для Конституції 1710 р. було те, що в ній йшлося фактично про продовження традиції Запорізької Січі — козацької республіки, а тому вона й ставить усі стани українського народу під зверхність козацтва, яке уособлює в собі реальну збройну силу, адміністративний устрій та виконавчу владу. Варто нагадати ще й те, що за словами відомого дослідника українського права М. Василенка, цей документ слід вважати конституцією і, прав-доподібно, першою та й старішою у світі. Йдеться про один із головних інститутів демократії.

Важливу роль у розвитку суспільно-політичної думки на Україні зіграв козак С. Климовський — поет і письмен-ник, філософ і гуманіст-просвітитель. На сьогоднішній день відомі два його філософські твори: «О правосудію началствуючих, правді й бодрости их» та «О смиреніЬ внсочайших», що зберігалися у бібліотеці Петра І, якому автор подарував їх 1724 р. У цих творах С. Климовський, болісно переживаючи втрату козацьких вольностей, зростання гніту й утисків, обмеження прав і свобод україн-ського козацтва, гостро засуджував свавілля і тиранію, беззаконня, всяку несправедливість у суспільному житті. Він створив ідеал державно-політичного ладу, який за своїм соціальним спрямуванням відбивав інтереси селян-ських мас і козацьких низів, у своїй основі був пройнятий духом гуманізму і демократизму, що мали глибоке коріння в історичних традиціях українського народу, у традиціях козацьких вольностей і демократичних засад Запорізької Січі.

Щоб зрозуміти світогляд, концепцію С. Климовського, слід врахувати ще й те, що Росія, до складу якої входи-ла Лівобережна і Слобідська Україна, а також Запоріж-жя, була у той час абсолютистською феодально-кріпосни-цькою