“Сталінізм, як політична

категорія”

П л а н :

Вступ.

Поняття бюрократії та бюрократизму.

Сталінізм, як основна передумова бюрократизації суспільства за радянських часів.

Основні етапи бюрократизації соціалістичної системи.

У сучасному соціально-політичному житті проблеми бюрок-ратії та бюрократизму належать до явищ, котрі є постійними темами наукових досліджень. Вони перебувають у центрі ува-ги громадської думки, критичний запал якої як на Заході, так і на Сході спрямований на подолання негативних наслідків бюрократизації суспільства.

Важкий прес бюрократизації завдав великого лиха й українсь-кому суспільству. За соціалістичної доби бюрократизм і його носій бюрократія міцно тримали у своїх обіймах творчий потен-ціал народу, призвівши його до повного зубожіння і знесиленій. Тому природно постають питання: в чому причина існування й дивовижної стійкості бюрократизму та бюрократії як соціальних явищ? Чому саме в нашій країні ці явища набули такого всеохоплюючого значення? І нарешті: чи можливо вести боротьбу з ними, які їх перспективи в майбутньому? Розглядові цих пи-тань і присвячено даний розділ, який до певної міри має спри-яти виробленню навичок самостійного осмислення актуальних проблем розбудови незалежної Української держави.

Термін "бюрократія" французького походження й за змістом означає "панування канцелярії" (від франц. Bureau— бюро, канцелярія та гр. kratos— сила, влада, панування). Загальна суть цього поняття полягає у фіксації факту відокремлення виконавчих органів (канцеля-рії) деякої організації від потреб цієї організації. Відбувається своєрідне сальто-мортале: орган, що підпорядкований органі-зації, суспільству, перетворюється на орган, що підкорює тих, чию волю він повинен виконувати. Слуга стає паном.

Треба звернути увагу на те, що існує певна різниця в понят-тях "бюрократія" й "бюрократизм". Перше характеризує но-сія бюрократизму, тих, хто втілює владу "канцелярії". Друге має ширший ужиток. Ним позначають і систему управління державою та іншими організаціями, що будуються на пану-ванні "канцелярії", й процеси владних відносин, яким прита-манні формалізм, казенщина й т. п.

Поява перших бюрократичних структур у суспільстві пов'я-зана з виникненням професійної управлінської діяльності. Остання, в свою чергу, зумовлена процесом поділу праці, ві-докремленням розумової праці від праці фізичної. Закономір-но, що саме держава стала тим осередком, який дав світові перші прояви бюрократизму.

Чиновництво є суспільним прошарком, котрий породжував у минулому і породжує сьогодні найбільші загони бюрократів. Цікаво, що й у науці, й у буденному вжитку слово "бюрок-рат" дуже часто ототожнюють зі словом "чиновник". І це не випадково, бо через чиновництво держава втілювала суспіль-не значущі інтереси: облік і збір податків, організацію загаль-них робіт, охорону громадського порядку й т. п. Однак у той же час чиновники захищали й свої приватні інтереси, які в кінцевому підсумку починали суперечити інтересам держав-ного управління. Прагнення до збагачення за рахунок казни, втрата ефективності управління закономірно вели до втрати могутності держави.

З того, що було сказано, не слід робити висновок, нібито державне управління є тотожним бюрократизму. Треба мати на увазі, що бюрократизм виникає в будь-якій сфері свідомо-го регулювання людських взаємин. Феномен бюрократизму подібно до шкідливих мікробів органічно притаманний про-цесам управління й тому належить передусім знати ті умови, які сприяють розвиткові загальної соціальної хвороби — бю-рократичному переродженню всього суспільства.

Спробуємо розглянути бюрократизм і бюрократію з різних точок зору, щоб дістати повне, об'ємне уявлення про ці фе-номени. Оскільки вони пов'язані з управлінською діяльністю, то й почнемо наш аналіз із позицій управлінсько-організацій-ного аспекту.

Багатовікова історія бюрократизму свідчить, що він є не ви-падковим епізодом у суспільній практиці. Його невмирущість зумовлена вже самим характером управлінської діяльності, тим, що управління — це специфічна професійна галузь занять, яка вимагає певних знань, навичок, здібностей. Ця обставина набу-ває чимраз більшого значення в міру ускладнення об'єктів уп-равління, всього суспільного життя, самої людини — головного суб'єкта й об'єкта управління. Мабуть, у цьому професіо-налізмі й криються витоки переродження управлінця на бюро-крата.

Слід взяти до уваги, що в західних політичних і соціологіч-них наукових розробках є цілий напрям досліджень, заснов-ником якого був Макс Вебер. Він розглядав бюрократію як елемент раціонального типу державного устрою, вважав, що "бюрократія є технічно найефективнішою формою пануван-ня, яка знайшла своє адекватне втілення в умовах капіталіс-тичного суспільства".

З точки зору раціональної форми управління, бюрократична діяльність характеризується такими рисами:

1) твердо встановлена й неухильно дотримувана система вертикальних зв'язків (службова ієрархія);

2) відрегульований, заснований на спеціалізації розподіл праці;

3) система правил і директив, що чітко встановлює права та обов'язки працівників (членів) і організації;

4) система чітко й точно визначених методів і прийомів при виконанні завдань.

На перший погляд здається, що раціональний підхід до бю-рократизму й бюрократії є найбільш слушним, бо дає змогу встановити певні організаційні межі для стримування нега-тивних наслідків процесів управління. Залишається тільки ра-ціонально регламентувати управлінську діяльність, і бюрок-ратизм буде приборканий. Але цікаво, що управлінсько-організаційний аналіз привів прибічників "раціоналізації" до висновку, що вироджування бюрократії (тобто праця апарату управління на себе) в принципі може стати неминучим. Цей висновок був сформульований у так званому організаційно-му імперативі, зміст якого полягає в тому, що кожна органі-зація повинна спочатку задовольняти власні потреби, перш ніж почне задовольняти потреби, для задоволення яких вона створена.

Організаційний імператив не виключає й такої ситуації, ко-ли певна організація (управлінська структура) займатиметься тільки своїми особистими потребами. В тій чи іншій формі подібна ситуація була особливо характерною для багатьох ін-ституцій суспільства "розвинутого соціалізму" й, насамперед, для керівної сили цього суспільства — КПРС.

Загальні уявлення про бюрократію та бюрократизм не дають можливості зрозуміти сповна суть тих проблем, які стоять нині перед українським