іде процес становлення нового соціального простору українського суспільства.
Командно-бюрократична система мала політичне підґрунтя у вигляді необмеженої влади компартії, а також державного устрою, який, за висловом відомого українського юриста і до-слідника політики Б. Кістяківського, можна кваліфікувати як "поліцейську державу".
"Зміст діяльності поліцейської держави, — стверджує Б. Кіс-тяківський, — зводиться до того, що вона вдається до якнайре-тельнішого контролю органів державної влади над потребами та інтересами своїх підданих. Ця опіка унеможливлює вільну ді-яльність громадян, заковує їх у кайдани регламентації та полі-цейського нагляду. Не правовий, а поліцейсько-бюрократичний характер радянської держави забезпечував успадкування ро-сійської імперської самодержавної політики". Він давав змо-гу реалізувати принцип "розділяй і володарюй" на терені багатонаціональної, унітарної, а отже, й вельми штучної держа-ви, якою був Радянський Союз.
Що давало змогу радянським бюрократам нехтувати права-ми особи, національними інтересами народів? Відповідь кри-ється в особливому механізмі володарювання, винайденому Й. Сталіним для зцементовування, тотального збюрокрачення суспільства. Йдеться про інститут номенклатури, який займав у політичній системі радянського суспільства чи не найголов-ніше місце.
Розкриваючи принцип діяльності цього інституту, В. Восленський підкреслює, що номенклатурне (тобто залежне він певних інстанцій) призначення на керівні посади стимулюва-ло кар'єризм і непрофесіоналізм управлінців, виводило їх ді-яльність з-під будь-якого контролю народу. Кожен повинен був відчувати, що він займає місце не за якимось правом, а з милості керівництва, і якщо ця милість припиниться, то він легко може бути замінений іншим.
Із позицій сьогодення, коли немає всевладдя компартії, яка була монопольною структурою в номенклатурних механізмах, може здатися, що й принцип номенклатури відійшов у мину-ле. Але, мабуть, доти, доки не буде створено демократичних засад управлінської діяльності, номенклатурність не зійде з політичної арени українського суспільства.
Мають свої особливості й духовно-психологічні засади ко-мандно-бюрократичної системи. Як уже наголошувалося вище, авторитарне мислення є основою бюрократичної свідомості. Але в умовах тотальної бюрократизації суспільства для забезпечення масового духовно-психологічного пригноблення мав існувати са-ме масовий засіб впливу на людину. Роль такого засобу відігра-вала комуністична ідеологія. Саме завдяки їй пануюча еліта за-безпечувала ідейне підґрунтя своєї діяльності. Маскуючись зовні привабливими ідеями соціальної рівності й справедливості, ця ідеологія переконувала маси, що світле майбутнє потребує вели-кого напруження всіх сил і постійної боротьби із зовнішніми та внутрішніми ворогами комунізму. Такими аргументами створю-валася духовно-психологічна атмосфера постійної тривоги й во-рожнечі, коли загальнолюдські критерії гуманізму та моральності підмінювалися вимогами класової ненависті. За допомогою ко-муністичної ідеології командно-бюрократична система перетво-рила суспільство на фортецю в облозі. Це слугувало підкорен-ню народу, як армії комунізму, владі його керівників — партійно-державній номенклатурі.
Слід зауважити, що основні суспільні засади командно-бю-рократичної системи — одержавлення економіки, атомарність соціальних відносин, бюрократично-поліцейський державний устрій, заснований на всевладді партійно-державної номенкла-тури та пануванні комуністичної ідеології, щонайтісніше з'єдна-ні і взаємозумовлені. Все це — елементи органічної системи, злам якої вимагає величезного напруження всього суспільства. Складність перетворення тоталітарно-бюрократичного ладу на демократичний пов’язана з викоріненням засад тоталітарності й одночасним створенням засад демократичності. В цьому поєд-нанні криються всі суперечності перехідного етапу, на якому перебуває сьогодні Україна.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Політологія: Історія та методологія /Андрущенко В. П., Антонечко В. Г., Ануфрієв Л. О. та ін.; За ред. Ф. М. Кирилюка. - К.: Здоров’я, 2000. – 632 с.
Газета “Известия”, 16 січня 1993р.
Газета “Молодь України”, лютий 1991р.; квітень 1991р.