“Структура політичної системи ”

П л а н :

Політичні системи.

Сутність політичної системи.

Механізм її функціонування.

Структура політичної системи.

Різні політичні явища, які відбуваються в суспільстві, тісно взаємопов'язані і складають цілісний соціальний організм, який має відносну самостійність. Його розвиток відбувається на ос-нові об'єктивних закономірностей, але ж при цьому важливу роль відіграє суб'єктивний фактор, що виступає як система ре-гулювання відносин між окремими елементами суспільства з приводу влади. Саме ці відносини та їх регулювання й станов-лять політичну систему, яка виступає головною силою, що за-безпечує функціонування та розвиток політичного житія сус-пільства. Тому з'ясування сутності політичної системи суспіль-ства, структури, функції, ролі та напрямів її розвитку є стрижнем політології. Сьогодні, коли в Україні, в суверенних країнах СНД, в країнах Східної і Центральної Європи відбува-ються великі зміни, іде пошук нових шляхів соціально-політич-ного розвитку, питання реформування і зміни політичної сис-теми набувають особливо важливого значення. Практичне зна-чення цієї проблеми посилюється ще й тим, що нині в незалежній Україні активно формується власна нова політична система, і від рівня знань у іди сфері політичної науки значною мірою залежить майбутнє нашої держави.

Модернізація суспільних структур, яка відбувається в Україні, поставила в центр політичних досліджень проблему пошуку шляхів виходу з кризи, визначення оптимальних принципів функціонування політичної системи українського суспільства.

Поняття "політична система" дозволяє найбільш повно і пос-лідовно розкрити суспільно-політичну природу суспільства, існуючі політичні відносини, інститути, норми і принципи організації влади.

Це поняття покликане відобразити два моменти в політич-ній науці:

1) цілісність політики як самостійної сфери суспільства, яка представляє сукупність взаємодіючих елементів (партій, дер-жави, лідерів, права і т. д.);

2) характер зв'язку політики із зовнішнім оточенням (економічною, соціальною, культурною сферою, іншими державами).

Уведення поняття "політична система" має і практичне зна-чення.

Воно допомагає виділити фактори, які забезпечують ста-більність і розвиток суспільства, розкривають механізми узго-дження інтересів різних груп населення.

Поняття "політична система" за змістом дуже об'ємне. Політичну систему можна визначити як сукупність політич-них інститутів, громадських структур, норм і цінностей, а та-кож їх взаємодію, в якій реалізується політична влада і здійснюється політичний вплив. Тому в політичну систему включають не тільки політичні інститути, які безпосеред-ньо й активно беруть участь у політиці (держава, партії, лі-дери і т. д.), але й економічні, соціальні, культурні інститути, традиції, цінності, норми, які мають політичне значення і впливають на політичний процес. Призначення всіх цих політичних і громадсько-політичних інститутів полягає в І тому, щоб розподіляти ресурси (економічні, валютні, матеріальні, технологічні і т п.) і спонукати населення до прий-няття цього розподілу як обов'язкового для всіх.

Стимулювальним фактором у стано-вленні та розвитку теорії політичних систем стала загальна теорія систем, розроблена Л. Л. Богдановим і Людвігом фон Берталанфі. За їх твердженням, "система — це певна кількість взаємопов'язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні закономірності, властиві саме цій спільності". Будь-яка система характеризу-ється також стійкими зв'язками елементів, які досягаються внаслідок структурного упорядкування її частин. Важливою рисою системи є її цілеспрямований функціональний стан.

Враховуючи їх методологію, Талкот Парсонс підійшов до розгляду суспільства як дуже складної системи управління, яка складається з відносно самостійних систем: економічної, політичної та духовної. Кожна з цих систем виконує свої спе-цифічні функції. "Призначення політичної системи, — вважав Т. Парсонс, — це забезпечення інтеграції, розроблення та ре-алізація загальної мети суспільства".

Ідеї Т. Парсонса істотно поглибив інший американський політолог Д. Істон, якого багато вчених вважають засновни-ком теорії політичних систем. У своїх працях: "Політична си-стема" (1953 р.), "Межа політичного аналізу" (1965 р.) він по-казав політичну систему як організм, який саморегулюється і розвивається, активно реагує на імпульси, які надходять ззов-ні, тобто команди (схема ).

За Д. Істоном, у системи є вхід і є вихід. На вхід з оточуючого соціального та культурного середовища надходять імпульси — вимоги та підтримка. На виході системи здійснюються політич-ні рішення і політичні дії, спрямовані на реалізацію цих рішень.

Вимоги — це перший вид імпульсів на вході системи, і їх. характер може бути різним — від вимог до властей з приводу підвищення заробітної плати, розподілу благ та послуг, якості освіти, тривалості робочого дня, охорони прав і свободи гро-мадян до питань охорони здоров'я, забезпечення громадсько-го спокою і т. д.

Другий вид імпульсів на вході — це підтримка. Вона можли-ва в різних формах: від матеріальних (виплата податків, праця на громадських засадах, військова служба і т. д.) через вико-нання законів та інших розпоряджень державної влади до ша-нобливого ставлення до влади і духовної символіки.

Д. Істон називає три об'єкта підтримки:

1) політичне суспільство — група людей, які взаємопов'язані в одній структурі завдяки розподілу діяльності в політиці;

2) "режим" — основними компонентами його є цінності (ці-лі та принципи), норми і структура влади;

3) правління, до якого відносять людей, котрі беруть участь у щоденних справах політичної системи, визнаються більшіс-тю суспільства відповідальними за свою діяльність.

Підтримка, яка виявляється системі, може посилюватися, коли система задовольняє потреби і вимоги громадян. Тому без достатньої підтримки політична система не може ефек-тивно і надійно працювати.

Ці імпульси-вимоги та імпульси-підтримки повинні регу-лярно надходити до системи, інакше вона буде працювати з перервами або зовсім зупиниться. З іншого боку, надмірне перевантаження системи різними імпульсами не дає їй змоги ефективно працювати, система перестає оптимально реагува-ти на соціальну інформацію, яка надходить, що призводить до її застою.

Ставлення до вимог, які надходять від різних шарів населен-ня, значною мірою