«Політичний світогляд Івана Франка»

ВСТУП

Єднаймося ,братаймося

В товариство чесне,

Хай братерством,

Щирими трудами

Вкраїна воскресне

І.Я.Франко

В останні роки науковці ,письменники і поети звертаються до аналізу спадщини І.Франка. Дати оцінку доробку тих чи інших дослідників –дуже копітка і невдячна робота. Разом з тим однобокість, дріб’язковість, нечистоплотність деяких сучасних авторів мучить наше серце, турбує, викликає у нас внутрішнє невдоволення.

Дивно, але факт, що багато сучасних дослідників бачать у особистості Франка людину, яка немає жодного відношення до боротьби українства за незалежну і соборну державу. Ми не маємо уявлення через яку призму потрібно дивитись, щоб не бачити явного заклику Каменяра до об’єднання і братання.

Можливо, ми не маємо морального права цих «по шукачів правди», але ж скажіть будь-ласка куди діти невдоволення і біль, який є результатом таких викривлених і спаплюжених фактів Франкової біографії і творчого доробку.

Тож не зайвим буде ще раз поглянути ким є для українців Іван Франко.

В історії українського народу, на теренах Західної України, не має особистості, яка б за своїм авторитетом, значенням і впливом на сучасників і нащадків могла бути поставлена в один ряд із Франком. У його особистій долі і творчості сфокусувались і відобразились найгостріші проблеми як тогочасної епохи так і буття людства взагалі, і українства зокрема.

Суть творчості Франка може бути розкрита його ж власним

висловлюванням: - Я вважаю за свій обов’язок присвятити свою роботу простим людям. Я засвоїв з раннього віку два правила:

перше - почуття обов’язку перед людьми;

друге – необхідність постійно трудитися.

Ці слова Каменяра в сучасних умовах України вкрай актуальні, оскільки багатьом політикам бракує і таланту, і чесності, і працьовитості, і особливо відповідальності.

У своїх оповіданнях, поемах і п’єсах Франко писав про реальних людей – чоловіків і жінок, котрих він знав. Працюючи у дуже тяжких умовах (тричі Франка кидали до в’язниці, переслідували, не давали можливості працювати і друкувати свої праці), мислитель навіть у найтяжчі періоди життя вірив у щасливе майбутнє свого народу. В одній із статей періоду навчання у Львівському університеті, Франко писав, що головне – це життя, тому література і життя повинні бути пов’язані.

Франко був, може, першим і єдиним українським письменником, читаючи якого, дістаєш враження що герої – твої сучасники: вони розмовляють тією самою мовою, обговорюють ті самі теми, реагують у той самий спосіб у який це робили б сучасні українці.

Йдуть роки, маємо Україну, а ми ніби стидаємось представити І.Я.Франка світовій еліті. Такий у нас менталітет, що не гордимося тим, що маємо. Що заважає сьогодні українству достойно вшанувати пам’ять Франка. Ми думаємо, що десятки народностей хотіли б мати у своїй історії свого Каменяра. Невже, щоб згадати заклик до об’єднання нам необхідно втратити свою державу. Складається враження, що тільки в біді, і боротьбі ми стаємо єдиним цілим і згадуємо пророчі слова Франка і Шевченка. Не навчились ми ділитись своїм щастям !

Тож, що маємо ми сьогодні ? А маємо наступне, книги Франка читають і перекладають. Вони опубліковані 19 мовами загальним тиражем понад 9 мільйонів примірників. На батьківщині І.Я.Франка функціонує історико – меморіальний комплекс у якому зібрані біографічні факти життя і діяльності Франка.

Щоб осмислити політичний світогляд Франка почнімо з його Батьківщини, з отчої домівки.

Фрагменти історико – меморіального комплексу наведено нижче.

1. Історичні умови формування світогляду І.Я.Франка.

Щоб дослідити політичний світогляд І.Я.Франка на нашу думку необхідно з’ясувати під яким впливом і в якому політико – історичному середовищі він формувався.

Адже, не можна скласти цілісну картину бачення політичного життя Франком без врахування обставин, які тим чи іншим способом, але впливали на Каменяра, змінювали його думку, переконання. Для цього з’ясуємо політичну обстановку і історичні події років Франкової юності на європейському континенті і Галичині зокрема.

Покоління, яке народилось у 1850- х роках, формувалось в атмосфері великих політичних змін на європейському континенті : об’єднання Італії і Німеччини, поразки польського повстання 1863 року, балканських воєн, широкомасштабного реформування Російської і Австрійської імперії.

Політичні події 1870-1880 – х років у Галичині – це запровадження автономії й творення публічного простору. Безпосереднім досвідом у цьому процесі юнаків із Франкового покоління була колонізація освітньої системи, що припала на їхні гімназійні та університетські роки, а також праця у новостворених громадських інституціях. Тобто, можна зробити висновок, що старий світ добігав кінця, а новий твориться прямо перед очима молоді.

Поколінну групу Франка і його товаришів якраз і визначало позитивне ставлення до змін. Це почуття було наслідком пережитого і прочитаного. Як згадував Франко про атмосферу 1870 – х- початку 1880-х років,

Соціалістичні ідеали розпалювали людей до фанатизму ; при тім ті ідеї далекі були від тої критичності, якої набралися пізніше.

На молодого Франка та його друзів особливо вплинув київський історик та публіцист Михайло Драгоманов (1841-1895). Драгоманов був лідером українських соціалістів і був певний, що без політичної незалежності не можна добитися політичних свобод, а без політичних свобод усі прагнення до соціалістичних змін залишаються мрією. Тож Драгоманов вирішально вплинув на молодого Франка та його товаришів. Що найменше один із них, Михайло Павлик, запевняв Драгоманова, що галицькі руські селяни не розуміють лозунгу « за віру, вітчизну, патріотизм », зате розуміють соціалістичну пропаганду.

2.Політичні ідеї І.Я.Франка.

Дослідимо роль соціалізму у політичному світогляді І.Я.Франка.

Соціалізм в різних його відмінах, аж до марксизму був потужнім джерелом Франкового світогляду. Соціалізм, твердив пізніше Франко,