дослідження показали, що різні аспекти психології особи в процесі модернізації не змінюються хаотично один щодо одного, а змінюється особа в цілому. Тому ключовим елементом процесу модернізації є створення соціальних передумов для виникнення у людей сучасних психологічних установок і орієнтацій, пов’язаних із такими характерними особистісними рисами, як участь у політичному і громадському житті, поінформованість, усвідомлення своєї громадської ролі. Особливу роль у формуванні сучасного “психологічного комплексу”, притаманного людям розвинених постіндустріальних суспільств, відіграють сучасні професії, пов’язані з новими галузями виробництва, що виникають у процесі економічної модернізації. Основна система “цінностей розвитку”, яка ґрунтується на установках досягнення успіху й масового споживання, характерних для індустріальних суспільств за умови домінування в мотиваціях людей і повинна привести до успішної модернізації суспільства.
Цікавою видається в цьому контексті характеристика сучасної людини за А.Інкельсом. Ось лише деякі істотні її характеристики: сучасна людина відкрита до нового життєвого досвіду у всіх сферах свого існування, вона внутрішньо відкрита до сприйняття нових ідей, нових способів пізнання й емоційного сприйняття довкілля, а також нових способів дії. У сучасної людини суттєво змінюється структура думок про суспільство. Це передбачає такі якості індивіда, як схильність формувати і підтримувати думку з більшости проблем суспільного життя, інформованість про те, що до розгляду будь-якої проблеми можливі різні підходи, позитивна оцінка різноманітности. Крім того, сучасна людина в своєму сприйнятті суспільно-політичного життя орієнтована більше на сьогоднішній день і майбутнє, ніж на минуле, вона схильна планувати свою діяльність на тривалий час, як в суспільному так і в особистому плані. Вона розраховує, що люди і соціальні інститути діють надійно та передбачувано щодо конкретних обставин. Вона цінує і в собі, і в інших професійні навички, керується в своїй поведінці ідеєю особистої гідности всіх людей. На нашу думку, саме така людина стає головним суб’єктом модернізаційних процесів. Виховання і формування людини нового типу – умова успішних політичних змін.
За останню чверть ХХ століття відбулась зміна головного напрямку розвитку, і це зрушення має настільки чіткий характер, що тепер замість поняття “модернізація” все частіше використовують поняття “постмодернізація”. У це поняття вкладають багато різних значень. Особливо наголошують на тому, що саме культура якнайповніше визначає досвід людини, не обмежуючись жодною зовнішньою реальністю. Однак саме в цьому закладено певний концептуальний сенс, за яким процес, який називають модернізацією, вже не є останньою подією в сучасній історії людства, і соціальні перетворення розвиваються сьогодні зовсім в іншому напрямку. Крім того, в літературі з постмодернізації названо низку специфічних ознак цього процесу: постмодернізація передбачає відмову від акценту на економічній ефективності, бюрократизації структур влади і науковому раціоналізмі, які були характерні для модернізації, і знаменує перехід до гуманнішого суспільства, до самостійності, багатоманітності, а особливо широкий простір передбачено для самовираження особи. (4, с. 269).
Загалом, концепції модернізації відіграли значну роль у формуванні сучасного світового співтовариства. В їх рамках виявлено окремі загальні тенденції суспільного розвитку, хоча світ є надзвичайно різноманітним у всіх своїх виявах. Значний процес модернізації сучасного світу, демонструючи єдину логіку тенденцій ґлобальних перетворень, водночас, вже на початковій стадії модернізуючих просторів, виявив ознаки їх індивідуалізації, повсякчасного поєднання цінностей постіндустріалізму з особливостями власних цивілізаційних досягнень, породжуючи в кожному конкретному випадку оригінальний досвід глибоких суспільних трансформацій. Модернізація здійснюється еволюційним шляхом і є, зазвичай, не реалізацією сконструйованих інноваційних проектів, а зміною соціально-економічних і політичних відносин з урахуванням тенденцій їх тривалої еволюції, селекції й інституціоналізації природних в сучасних умовах форм суспільної організації.
Зміни в нашій країні мають характер загальної соціальної модернізації. З огляду на це важливо вивчати теоретичний і практичний досвід процесів модернізації в сучасному світі, щоб розробити практичну стратегію розвитку на перехідний період й уникнути тих помилок, які перешкоджають здійсненню ефективних реформ. Україна має гарний шанс здолати власний шлях у прогресивному модернізаційному розвитку, відкритися світові і відкрити світ для себе.
Використана література.
1.Політична модернізація. Політологія – К.,1998.- С.276-291.
2.Политическая модернизация и современные политические системы. // Гончаров Д.В.Гоптарева И.Б. Введение в политическую науку.– М., 1995.- С.168.
З.Мировое политическое развитие: век ХХ.– М., 1995.– С.336.
4.Инглегарт Р. Модернизация и постмодернизация // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология.– М, 1999.– С.261-291.