Якщо виборча модель (жорстка пропорційна система, за якої вибори відбуваються в багатомандатному окрузі з висуненням кандидатів від партій чи блоків) і надалі збережеться на виборах до Верховної Ради та до місцевих органів влади, то виграють ті політичні сили, які зуміють створити як сталу систему представництва, так і систему зворотного зв’язку з громадянами, а відтак принципи невідособлення партій від людей і забезпечення суспільству можливостей впливати на формування партійних пріоритетів перебувають у сфері взаємних інтересів.

Оскільки ми обстоюємо ту думку, що основною причиною розриву комунікації по лінії суспільство-влада стала відмова від формування представництва від одномандатних округів або ж громад, закладена виборчими моделями на парламентському і місцевому рівнях, то, відповідно, ми вбачаємо за необхідне внести в ці моделі зміни в бік їх більшої відкритості, прозорості формування списків, уможливлення здійснення реального вибору, розширення кола суб’єктів, котрі мають право на висунення кандидатів у депутати, і т. ін. Партії не повинні узурпувати владу. Потенціал пропорційної виборчої системи в цьому достатньо широкий, вона здатна розвиватися в напрямку розширення можливостей для громадян обирати, бути обраними та впливати на зміст і якість управління. Зв’язок представницьких органів влади з громадянами найкраще забезпечує персоніфікована система виборів - чи то в одномандатних округах з абсолютною або відносною більшістю (в тому числі можна зберегти принцип висунення кандидатів від партій як "пільгу"), чи то в багатомандатних, але з розширенням кола суб’єктів висування та (або) з преференційним голосуванням (знову ж таки, можна передбачити напівжорсткі списки, за яких лідери партій з якоюсь визначеною кількістю осіб гарантовано потрапляють до представницьких органів влади). На наш погляд, формування демократичної моделі виборів залишається для України завданням номер один. Центральним у демократичному суспільстві повинен бути громадянин, його невідчужувані права та інтереси, тоді як в Україні має місце безпідставна партизація виборчого процесу (за фактичної відсутності внутрішньопартійної демократії) і влади на місцях, що вкупі з надмірною централізацією управління погіршує сприйняття влади в очах суспільства і перешкоджає громадянам впливати на неї як під час виборів, так і в ході реалізації політики.

Наразі питання про зміну виборчої системи в бік її персоніфікації та відкритості залишається відкритим, і зміст дискусії про це значною мірою залежить від політичного класу. Але суспільство вправі викладати своє бачення моделі того основоположного інституту демократії, яким є вибори.

Як додаткову відкриту можливість для участі громадян в здійсненні політики в наявних умовах - через рік після парламентських і місцевих виборів - належить розглядати подальше зміцнення громадського потенціалу, який у всіх своїх формах і спектрах дії змушений усвідомлювати свої власні інтереси та потребу в справлянні впливу з метою урахування цих інтересів владою. Йдеться про діяльність професійних спілок, фахових асоціацій, аналітичних центрів, лобістських структур, громадських (advocacy) організацій, а також непарламентських партій, засобів масової інформації та ін., які різною мірою з урахуванням зобов’язань, уже взятих на себе державою на міжнародному рівні, послідовно й дієво сприятимуть демократичним перетворенням усередині політичної системи, а врешті-решт і реальним реформам у різних секторах суспільства.