Можна вважати, що новаціями є такі правові об’єкти, як наукові, науково-прикладні та інтелектуальні результати праці, що об’єднують в єдину групу об’єкти правового регулювання. Результати інтелектуальної діяльності поділяються на дві підгрупи: наукові, в тому числі науково-прикладні, та інші інтелектуальні результати [4].

Об’єктами інноваційної діяльності в юридичному значенні можна розглядати: інноваційну розробку — комплексний об’єкт, що утворюється в результаті проведення робіт із розроблення проекту реалізації об’єкта інтелектуальної власності та включає в себе об’єкт інтелектуальної власності і право на його використання, комплект документів на право його впровадження (інноваційний проект), у тому числі такий документ, що підтверджує проведення оцінки об’єкта інтелектуальної власності та визначення його вартості; інноваційний продукт — результат робіт із доведення об’єкта інтелектуальної власності до стадії впровадження через здійснення дослідно-конструкторських, технологічних, інженерних, пошукових робіт, проектування, випробування та інших робіт із виготовленням дослідних зразків або пробних партій продукції або запровадженням експериментального виробництва та складанням технічної документації з впровадження об’єкта інтелектуальної власності з розробкою технічних умов виробництва нової продукції та/або використання у виробничому процесі нової технології, способу, процесу, ресурсу, іншого рішення; інноваційна продукція — кінцевий результат впровадження інновації у вигляді випуску нової або суттєво удосконаленої продукції, або інноваційномісткої продукції, або інноваційних послуг.

Необхідно відзначити, що більшість об’єктів інновацій не належать до класу інноваційних продуктів, а саме: ті, що не містять об’єктів інтелектуальної власності або є лише удосконаленнями існуючих технологій чи продуктів, що не відповідають вимозі новизни (світової або мінімум локальної), а є просто новими в рамках господарської діяльності певного суб’єкта господарювання або не доведені до стадії впровадження (реалізації) та/або комерціалізації. Крім того, такі об’єкти інновацій, як послуги та організаційно-технічні рішення, зовсім не можуть становити об’єкт інноваційного продукту.

Ратифікованою 1968 р. Конвенцією про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності визначено, що інтелектуальна власність охоплює широке коло прав, які належать до літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач, винаходів у всіх сферах людської діяльності, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень, захисту проти недобросовісної конкуренції, а також усі інші результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Втім, інновації не обмежуються науково-виробничою сферою, оскільки важливими є також інновації в політиці, правовій і соціальній сферах. Тому сфера застосування інновацій може включати в себе: нововведення, перетворення в економіці, техніці, соціальній та інших галузях, що сприяють створенню інтелектуальної власності; синтезування нових ідей, розроблення нових теорій і моделей як у науково-технічній сфері, на виробництві, так і в соціальній сфері, включаючи правові концепції, соціальні та політичні програми; впровадження у виробництво цих ідей, програм, об’єктів інтелектуальної власності з одержанням кінцевого продукту або результату.

Натомість юристи-господарники залежно від мети здійснення інноваційної діяльності розрізняють: некомерційну інноваційну діяльність, пов’язану з виконанням довгострокових програм не лише у виробництві, а й в інших сферах суспільного життя; комерційну інноваційну діяльність, спрямовану на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок [5].

Із погляду дослідників у галузі охорони здоров’я Д.В. Карамишева та А.С. Немченко, інноваційні проекти можуть бути: промисловими — спрямованими на випуск та продаж нових продуктів, удосконалення технологій, розширення присутності на ринку тощо; проектами дослідження і розвитку — зосередженими на науково-дослідній діяльності, розробленні програмних засобів опрацювання інформації, удосконаленні існуючих методів діагностики та лікування; організаційними проектами — спрямованими на реформування системи управління охорони здоров’я шляхом створення нових моделей функціонування галузі та нових структурних підрозділів, запровадження нових форм організації та проведення медичних науково-практичних конференцій і семінарів з метою оптимізації впровадження наукових розробок та доведення їх до споживача [6].

Отже, якщо у виробничій діяльності галузі охорони здоров’я, наприклад, виробництво лікарських засобів, економічний процес послідовного перетворення ідеї на інноваційний об’єкт у правовій площині можна сформулювати так: новація — нововведення — об’єкт інтелектуальної власності — інноваційна розробка — інноваційний продукт — інновація — інноваційна продукція, то процес інноваційного удосконалення організації охорони здоров’я має іншу структуру й умовно його можна сформулювати так: новація — нововведення — інноваційна розробка (інноваційний проект) — інновація — інноваційна продукція.

В будь-якому випадку в галузі охорони здоров’я формою цільового управління інноваційною діяльністю є інноваційний проект як система взаємообумовлених і взаємопов’язаних за ресурсами, строками і виконавцями заходів, спрямованих на досягнення конкурентних цілей або завдань на пріоритетних напрямках розвитку галузі. Господарським кодексом України (далі — ГК України) ст. 327 визначені напрями інноваційної діяльності, а саме: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції; розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального й екологічного становища; технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Але, на жаль, серед них не в повному обсязі представлені соціальні напрями інноваційної діяльності, особливо в організаційній сфері галузі охорони здоров’я. Такий стан справ зумовлює відсутність відповідного захисту досліджень та