Але чинне законодавство України щодо закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти передбачає основною умовою витрачання державних коштів на закупівлю продукції саме її вартість. Тому і стверджують науковці та практичні фахівці фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я, що впровадження нововведень та інновацій, безумовно, є невід’ємною частиною прогресу, але й має певний ризик, тому що одним із основних чинників стримування розповсюдження в Україні оригінальних патентованих препаратів є їх висока ціна та собівартість [9].

(Прим. ред. Надаючи цінову перевагу при бюджетних закупівлях, держава повинна гарантувати еквівалентність усіх дозволених для закупівлі генеричних препаратів або дозволяти закуповувати дорожчі оригінальні препарати, а також еквівалентні генеричні копії (за умови, що вартість останніх не перевищує ціну оригінального препарату), навіть якщо еквівалентний (біоеквівалентний чи терапевтично еквівалентний) генерик дорожчий за інші відтворені лікарські засоби).

Ситуація з високотехнологічним медичним обладнанням також потребує державної підтримки. Бюджетне фінансування закупівель медичного обладнання обмежене. Фінансування на розвиток цього сектору охорони здоров’я не очікується. Тому Україна залишається споживачем іноземних технологій без чіткого підходу до розвитку цього напрямку. Як наслідок, на нашому ринку реалізується морально застаріле обладнання за ціною найсучаснішого.

Таке становище не сприяє й розвитку ринку медичних послуг недержавної форми власності, представники якого вимушені закуповувати медичне обладнання на вторинному ринку — з діючих лікарень Європи та США. Цьому також сприяє відсутність прозорої та обґрунтованої позиції компетентних державних органів при реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення відповідно до постанови КМУ від 09.11.2004 р. №1497 «Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення».

Із метою стимулювання інноваційної діяльності держава надає фінансову підтримку та пільги відповідним суб’єктам господарювання. Але в інноваційній діяльності галузі охорони здоров’я передбачені законодавством правові стимули не спрацьовують у зв’язку з податковим та митним пільговим обігом зареєстрованих в Україні лікарських засобів, медичної техніки і виробів медичного призначення, що свідчить про необхідність створення інших механізмів щодо стимулювання інноваційної діяльності в зазначеній сфері. Наприклад, інструментами державної підтримки стимулювання реалізації інноваційного потенціалу підприємств є пряме бюджетне фінансування та державне замовлення на розробку та виробництво інноваційних продуктів, технологій та послуг. Окрім того, однією з форм фінансування впровадження результатів наукових розробок, наприклад, у країнах ЄС та США є венчурний капітал. Венчурний капітал — це промисловий капітал, що використовується у формі прямих інвестицій для фінансування підприємств, які мають значний потенціал росту, що знаходяться на різних стадіях розвитку та належать до різних галузей економіки. При цьому процес венчурного фінансування супроводжується підвищеним ступенем ризику в порівнянні з іншими альтернативними джерелами фінансування, високими нормами доходу та ступенем залучення венчурного інвестора до процесу управління проінвестованою компанією. Фахівці вважають, що впливати на ринок венчурного капіталу держава може за такими напрямами. По-перше, в нормативному напрямі, який складається з питань, пов’язаних із розробкою загальної стратегії інноваційного розвитку країни; розробкою законодавства, що забезпечує ефективну реалізацію обраної інноваційної стратегії; створенням правового поля, що сприяє якісному функціонуванню ринка венчурного капіталу. По-друге, в організаційному напрямі, який передбачає вплив на учасників венчурного капіталу, які є споживачами інвестицій з одного боку, та учасників, які здійснюють фінансування — з іншого. По-третє, у фінансовому напрямі, який здійснюється шляхом залучення бюджетних коштів у прямій та непрямій формі.

Вважається, що перевагою інвестування венчурним капіталом є: отримання в повному обсязі фінансування, необхідного для всіх видів діяльності з впровадження розробки; максимальна винагорода розробника в порівнянні з іншими видами інвестування; можливість покладення на інвестора всіх організаційних та правових проблем, з метою забезпечення можливості розробнику займатися науковою діяльністю; розробник та інвестор разом зацікавлені в досягненні цілей; інвестор безпосередньо мінімізує можливі ризики. Але в нашій країні, з погляду західних партнерів, ситуація щодо цих питань не зовсім благополучна.

Причиною неефективного використання венчурного капіталу в галузі охорони здоров’я є відсутність дієвих, а не формальних національних програм зі створення нових інноваційних лікарських засобів, медичної техніки та виробів медичного призначення.

Іще одним зі способів інвестування інноваційної діяльності, на який необхідно звернути увагу щодо можливості застосування у галузі охорони здоров’я, є застосування лізингових операцій. Цей спосіб використовують, коли організація, що має вільні фінансові кошти, може брати участь у фінансуванні проектів інших фірм, коштів яких для їх повного фінансування недостатньо. Йдеться про освоєння великих технічних новацій, що вимагає придбання дорогого обладнання. За схемою лізингу беруть у довгострокову оренду сучасне устаткування, діагностичну апаратуру, цілісні технологічні комплекси, медичне устаткування, вимірювальні прилади тощо. Після закінчення терміну лізингового договору та виплати орендарем повної вартості майна й обговорення відсотків, це майно стає власністю відповідного лікувально-профілактичного закладу або фармацевтичного підприємства або, якщо це обумовлено умовами договору, повертається лізингодавцю.

Використання лізингових операцій для інвестування інноваційних проектів у галузі охорони здоров’я повинно бути вигідним для всіх учасників лізингового договору. Для лізингодавця це один зі способів ефективного вкладення капіталу, ризик втрати якого невисокий, оскільки обладнання залишається на балансі лізингодавця протягом дії договору. Лізингоотримувач, наприклад, фармацевтичне підприємство, має змогу одержати устаткування і почати нове виробництво без великих витрат, які на першому етапі покриває лізингова компанія, при цьому однією із форм їх наступного повернення може бути продаж нової інноваційної продукції за обумовленими цінами, виробленої на обладнанні, що взяте на умовах лізингу, а також зменшити базу оподаткування і податкові платежі, оскільки лізингові платежі