вважають собівартістю продукції. Лікувально-профілактичні заклади матимуть можливість розстрочки платежів за отриману нову медичну техніку.
До речі, необхідно звернути увагу на загальний суперечливий характер інноваційної діяльності в галузі охорони здоров’я. Так, наприклад, з одного боку лікувально-профілактичні заклади ставлять за мету швидке та якісне лікування пацієнта за допомогою ефективних лікарських засобів, медичної техніки і виробів медичного призначення, з іншого — фармацевтичні підприємства та дистриб’юторські фірми ставлять за мету виробництво та ввезення недорогих, не завжди високоефективних, як правило, генеричних лікарських засобів, застарілої медичної техніки та виробів медичного призначення, а також обладнання й устаткування для виробництва зазначених лікарських засобів і виробів медичного призначення. Це пов’язане не лише з недоліками організації фінансування та можливим збільшенням витрат на придбання інноваційних лікарських форм, медичної техніки і виробів медичного призначення, а й із проблемами нормативно-правового забезпечення діяльності в галузі охорони здоров’я, коли через відсутність нормативно закріплених медичних стандартів основним показником при закупівлі або призначенні лікарських форм і медичного обладнання є ціна без прогнозування можливих термінів якісного та повного лікування.
3. Основні напрями політики в галузі медицини
Узагальнюючи наведене, можна констатувати, що в правовому аспекті інноваційну діяльність у галузі охорони здоров’я умовно можна розмежувати на: соціально-інноваційну діяльність, пов’язану з організаційною сферою, та інноваційну діяльність, пов’язану з науково-виробничою сферою.
Соціально-інноваційна діяльність в організаційній сфері галузі охорони здоров’я, враховуючи її публічний характер, належить до некомерційної діяльності, що пов’язана з синтезуванням нових ідей, розробленням нових теорій і моделей, включаючи проекти, концепції та програми — зосередженими на науково-дослідній діяльності, розробці програмних засобів обробки інформації, вдосконаленні існуючих методів діагностики та лікування й у фармацевтичному секторі — модернізації технологічних процесів, освоєнні нового обладнання, впровадженні нових технологій, а також організаційними проектами — спрямованими на реформування системи управління охоронною здоров’я шляхом створення нових моделей функціонування галузі і відповідної підготовки та перепідготовки кадрів. У правовому аспекті зазначену діяльність характеризує відсутність відповідних механізмів захисту авторського права, а також відсутність правової легалізації в ГК України. Тому реалізація соціальних напрямів інноваційних перетворень в організаційній сфері галузі охорони здоров’я, які стосуються модернізації матеріально-технічної бази галузі, впровадження нових прогресивних засобів і методів лікування, встановлення гарантованого державного обсягу безоплатної медичної допомоги та на запровадження багатоканального фінансування, повинна також бути спрямована на вдосконалення нормативно-правової бази, а саме щодо захисту авторського права соціальних напрямів інноваційної діяльності організаційної сфери в галузі охорони здоров’я, правової легалізації, шляхом внесення до ст. 327 ГК України доповнень такого змісту: синтезування нових ідей, розроблення нових теорій і моделей, включаючи проекти, концепції та програми — зосередженими на науково-дослідній діяльності, розробленні програмних засобів опрацювання інформації, удосконалення існуючих методів діагностики та лікування й модернізації технологічних процесів, освоєння нового обладнання, впровадження нових технологій, а також реформування системи управління охороною здоров’я шляхом створення нових моделей функціонування галузі і відповідної підготовки та перепідготовки кадрів. Організаційна сфера інноваційної діяльності характеризується декларативністю нормативно затверджених програм та концепцій, в частині впровадження медичних стандартів, багатоканального фінансування, в тому числі шляхом запровадження обов’язкового медичного страхування; відсутністю взаємозв’язку проектів, що впроваджуються з існуючим законодавством України.
Інноваційна діяльність у науково-виробничій сфері галузі охорони здоров’я завдяки збалансованій реалізації приватних інтересів учасників зазначеної діяльності в напрямку забезпечення конкурентоспроможності товарів та послуг і збільшення в результаті цього розміру прибутку від їх реалізації, а також публічних інтересів щодо забезпечення охорони здоров’я, належить до комерційної діяльності, що спрямована на створення об’єктів інтелектуальної власності у вигляді оригінальних лікарських засобів та нового медичного обладнання шляхом перетворення їх на інноваційні об’єкти. Науково-виробнича сфера інноваційної діяльності в галузі охорони здоров’я характеризується відсутністю відповідної державної підтримки наукових досліджень у частині фінансового та непрямого стимулювання, недосконалістю галузевих нормативно-правових актів у частині правової ідентичності застосування торгової назви лікарського засобу та торговельної марки, недосконалого захисту інтелектуальної власності, як наслідок великою кількістю виробництва генеричних лікарських засобів, що втратили право патентного захисту та менш ефективні, ніж оригінальні препарати, відсутні критерії ввезення в Україну медичної техніки та виробів медичного призначення, що пов’язані зі стандартами лікування захворювань, новизни обладнання тощо.
У цій частині є доцільним, враховуючи велике соціальне навантаження, неефективність загальних принципів стимулювання інноваційної діяльності в галузі охорони здоров’я створити спеціально для цієї галузі венчурні фонди за участю держави з метою постійного та кваліфікованого контролю за виконанням інноваційних проектів із метою фінансування національних програм зі створення нових інноваційних лікарських засобів, медичної техніки та виробів медичного призначення, а також створити Національну лізингову компанію, якій надати повноваження пільгової закупівлі медичної техніки, обладнання та устаткування і право визначення науково-експертних центрів щодо експертизи виробів медичного призначення, що підлягають внесенню до Державного реєстру.
Необхідно також констатувати наявність розбіжностей щодо стимулювання витрат соціальної інноваційної діяльності організаційної сфери галузі охорони здоров’я та інноваційної діяльності науково-виробничої сфери галузі охорони здоров’я, пов’язаних із бажанням високоефективного лікування хворих, з одного боку, та виробництвом і ввезенням, перш за все, недорогих генеричних лікарських засобів і виробів медичного призначення та застарілої медичної техніки — з іншого.
Тому до основних стратегічних завдань ефективного управління ресурсами охорони здоров’я варто віднести впровадження відповідного нормативно-правового забезпечення, створення системи стратегічного планування розвитку охорони здоров’я України, впровадження обов’язкового медичного страхування, нормативної розробки медичних стандартів, запровадження такої форми фінансування результатів наукових розробок як венчурний капітал, лізинг та ефективне його використання. До основних тактичних завдань належать оснащення лікувально-профілактичних закладів відповідним обладнанням,