Представництво групових інтересів громадянського суспільства на державному рівні здійснюється як у безпосередніх, так і в опосередкованих формах. Найбільш поширеною формою безпосереднього, прямого впливу «груп інтересів» на органи державної влади є лобізм.

До найважливіших форм опосередкованої взаємодії «груп інтересів» з державою відноситься їх вплив на неї через вибори і політичні партії. «Групи інтересів» прагнуть до налагодження зв‘язків з політичними партіями, підтримують їх на виборах, щоб через них впливати на державу. Декотрі з найбільш масових «груп інтересів», наприклад, профспілки, створюють власні політичні партії для обрання своїх представників до органів державної влади.

Серед численних і багатоманітних «груп інтересів» у країнах з розвиненою ринковою економікою найбільш впливовими є об‘єднання найманих працівників (профспілок) і підприємців. Головне завдання профспілок — захист інтересів найманих працівників у відносинах з підприємцями і державою. В умовах соціалізму профспілки виступали інструментом державної політики, діяли під керівництвом правлячої партії.

У демократичному суспільстві вони покликані перебувати в опозиції до влади, виступати рівноправним партнером у відносинах з державою. Становлення незалежних профспілок вже відбувається в Україні. Утворилися, зокрема, незалежна профспілка гірників України, Незалежна профспілка гірників Донбасу, Вільні профспілки залізничників, Вільні профспілки працівників текстильної та легкої промисловості України, Федерація профспілок авіадиспетчерів України та інші профспілкові об‘єднання. Спадкоємниця єдиних радянських профспілок Федерація профспілок України втратила монополію на представництво інтересів трудящих. Поряд з нею діють інші міжгалузеві профспілкові об‘єднання — Національна конфедерація профспілок України, Всеукраїнське профспілкове вільне об‘єднання солідарності трудівників, Всеукраїнське об‘єднання солідарності трудівників.

Профспілки прагнуть самі представляти свої інтереси на державному рівні. Характерним у цьому відношенні є створення у квітні 1997 р. Всеукраїнської партії трудящих, в основу діяльності якої були покладені програма дій та передвиборна платформа Федерації профспілок України. Щоправда, на виборах до Верховної Ради ця партія отримала всього 0,8 % голосів, що певною мірою відбиває і авторитет самої ФПУ в суспільстві. Більш перспективною, ніж створення власних «кишенькових» партій, для профспілок була б інтеграція з впливовими політичними партіями лівої орієнтації, як це відбувається в багатьох країнах Заходу. Паралельно зі становленням нових профспілок в Україні відбувається утворення об‘єднань підприємців. До них відносяться, зокрема, Український союз промисловців і підприємців, Спілка орендарів і підприємців України, Асоціація фермерів України та інші об‘єднання.

На сьогодні найвпливовішим з таких об‘єднань можна вважати Український союз промисловців і підприємців, який має розгалужену мережу регіональних організацій і прагне здійснювати відчутний вплив на політику держави. Політичними інститутами громадянського суспільства, крім партій і«груп інтересів», є також «четверта влада» — недержавні засоби масової інформації. Однак похідними від соціальної структури суспільства і найбільш важливими засобами впливу громадянського суспільства на державу є саме політичні партії і так звані «групи інтересів».

Список використаної літератури

1. Швидак О.М. Політологія. Практикум. Навч. посібник. – К.: НМЦВО, 2001.

2. Політологія. Підручник // За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків, 2001.

3. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. К., 2002.

4. Політологія, За загальною редакцією І. С. Дзюбка, К. М. Левківського, 2 видання, Київ, 2001.

5. Політологія. Навчальний словник-довідник. – К., 2001