та обробити величезну кількість сенсорної інформації. Це дозволяє жінкам інтуітивно розуміти інших людей. Відомо також, що жінки схильні піклуватися про добробут та безпеку людей. Вони менше, ніж чоловіки схильні до протистояння (3). Жінки мають великі можливості пошуку та встановлення компромісів.
Здавалося б, жінкам і карти у руки. Саме зараз, коли людство знаходиться у пошуку компромісів, можливостей жити без воєнних конфліктів, гуманізувати життя еа планеті, жінки повинні мати не аби який успіх у політиці. А в Україні, де необхідно швидкими темпами покращити життя людей, захистити слабких та злиденних, можна чекати від жінок-політиків нових підходів до складання та реалізації політичних програм, а від жінок-виборців – особливої уваги до важелів гуманізації життя суспільства у політичних програмах партій.
А як сталося на практиці? Аналіз політичної реклами парламентських виборів 1998 року та результатів нашого дослідження показали, що у просторі політичної свідомості навесні 2001 року перебували такі категорії відображення програм політичних партій:
категорія “позитив”. Сюди входять характерні для програм партій висловлювання, які респоденти оцінили із знаком “+”. Наприклад, сюди потрапили висловлювання, характерні для партій ліберального напрямку, таких, як партія “Реформи і порядок”, яка не стільки критикує, а пропонує перетворення, характерні для ринкової економіки. Ми назвали таку рефлексію “позитивною рефлексією”;
категорія “негатив”. До цієї категорії ми віднесли висловлювання, які респоденти оцінили із знаком “-“, тобто у свідомості респодентів вони попали у негативну площину свідомості. До таких висловлювань попало багато тих, що були представлені у програмах таких партій, як Комуністична партія України(КПУ), Прогресивна соціалістична партія України (ПСПУ) та інші. Ці висловлювання в основному носили критичний характер щодо рівня життя людей та системи існуючої влади. Це ми визначили як “негативну рефлексію”.
Виявилося, що на виборах 1998 року партії, для яких була характерною негативна рефлексія, набрали значно більше голосів виборців, ніж партії позитивної рефлексії. В чому справа? Чому для виборців і для політичних партій не важливими були на цей період справи та проблеми жінок? Чому критичні матеріали у програмах політичних партій навесні 2001 року були ближчі до виборців ніж програми партій, які пропонували практичні кроки для виходу з економічної кризи?
В ході аналізу даних нашого дослідження та стану політичного ринкуеавесні 2001 року ми прийшли до висновку, що на цей момент у масовій свідомості ще діяли деякі механізми, що було в неї закладено за радянських часів та у період перебудови. Наведемо декілька прикладів: “Людина є маленьким гвинтиком великої соціальної машини. Від неї нічого не залежить. Вона може лише сподіватися на “кухонну” критику життя, що її оточує, але змінити нічого неможливо”; “Жінки можуть добре працювати у полі, на заводі та вдома. А на вищому рівні вони можуть хіба тільки бути “представницями. Годі сподіватися від них чогось нового” і таке інше.
З іншого боку, новітня історія Радянського Союзу та України сформувала у масовій свідомості ототожнення негативної, критичної інформації з правдою та ототожнення позитивних пропозицій з утопією, з примарними мріями, а не з правдою.
Розглянемо феномен довіри до негативної, критичної інформації. Як ми пам‘ятаємо, у часи розвинутого соціалізму був широко розвинутий критичний рух свідомості щодо життя радянської людини. Люди були критично налаштовані і до всебічного дуфіциту, і до підстаркуватих правителів, і до неправдивих засобів масової інформації. А інформація критична, яку нелегко було здобути, вдавалася героїчно правдивою. В часи перебудови критична інформація, виступи “прорабів перебудови” багато чого змінили у масовій свідомості, сформували у півсвідомості громадяе почуття довіри до негативної інформації. Перебудова перейшла у набуття Україною незалежності та новий перехідний період руху до демократії та ринкової економіеи. Виникло багато нових труднощів повсякденного життя. Смолоскип критики підняли нові лівого спрямування партії. І тут на протязі кількох років працювала підсвідома довіра до негативної інформації.
Що стосується прав та політичної активності жінок, то довіра до негативної інформації в значній мірі не дала виборцям почути позитивні визови тих жінок-політиків, які налаштовані на толерантність та вирішення соціальних питань. В масовій свідомості вкорінився образ жінки-успішного політика як “залізної леді”, що фактично керується всіма законами “мужекратії”.
А що ж позитивними пропозиціями та орієнтирами? Масова свідомість виявилася неготовою до їх сприйняття. З одного боку, довгі роки більшість населення Радянського Союзу вірила в комуністичну модель майбутнього, яка здавалася настільки прекрасною і важливою для
майбутніх поколінь, що люди були здатні терпіти всі негаразди свого життя і навіть приносити в жертву своє здоров‘я та життя. Падіння комуністичної ідеології, розвінчання комуністичної ідеї як утопії призвело до формування у масовій свідомості недовіри до позитивних моделей майбутнього, до соціальних обіцянок. З іншого боку, новим партіям правої орієнтації не вистачало розуміння надій та проблем пересічних громадян. Їх пропозиції були сформульовані для суспільства взагалі, а не для пересічного громадянина.
Таким чином, за 10 місяців до парламентських виборів масова свідомість в Україні все ще була зорієнтована на критику влади, на чоловічий стиль керівництва і на розуміння того, що політики вирішують міжнародні та загальнонаціональні проблеми. До пересічного виборця вони все ще залишаються неуважними. А жінки-політики ще не знайшли своєї політичної та соціальної ніші і не сформували в масовій свідомості зацікавленість у приході бульшої частини жінок до влади.
Підтвердженням одержаних нами результатів можуть служити деякі публікації у засобах масової інформації восени 2001 року. Так наприклад, О. Маркосян у газеті “День” прямо висловлюється: “… жіночі партії нічого нового