українського суспільства щодо всебічного розвитку приватних підприємств та розвитку їх культури оргвнізації робочих місць, а, крім того, відсутність соціального та громадського їх контролю. Навіть, партія “Трудова Україна” не мала на цей момент чіткого, прописаного до деталей підходу до цієї проблеми, і в жодній з одержаних нами відповідей не зустрічалося висловлювань, що стосуються роботи жінок у важких умовах, дискримінації жінок на робочому місці тощо. На жаль, жінки-політики, як правило, не брали це як одне з важливих, реальних та впливових гасел в свої політичні програми і не змогли вплинути на політику своїх партій у цьому контексті.
Наведемо ще дані щодо земельної реформи. Аналіз даних про ставлення населення до земельної реформи показав, що виборці потребують широкої роз‘яснювальної роботи щодо цієї реформи.
Виборці, як у містах, так і в селах зацікавлені в тому, щоб зрозуміти, як саме стосується їх земельна реформа, що вона несе мені та моїм близьким, особливо тим, що проживають у селі. Як пов‘язане розпаювання землі з можливостями її обробляти. Адже зрозуміло, що дідовські технологіх ручної праці тут не спрацьовують, а що робити старій жінці, а їх дуже багато у сучасному селі, щоб її не обдурили і не скривдиди?
Дані, що ми одержали як навесні, так і восени 2001 року свідчили про те, що населення і політичні партії усвідомлюють важливість ринкових перетворень, що відбуваються на селі. Всі опитані партії, крім КПУ та СПУ, вважають, що земля сільсько-господарського призначення може бути об‘єктом купівлі-продажу, проте цю думку поділяє лише 34,7% населення. 46,3% широкого загалу також проти використання землі сільсько-господарського призначення як об‘єкта застави.
В цілому, одержані нами дані свідчили про те, що після масованої атаки на свідомість населення негативної інформації про устрій життя при радянській владі у 80-і – 90-і роки минулого сторіччя населення мало переважно психологічеу установку на зміни в бік перетворення соціальної системи на капіталістичну, де панує приватна власність, а пересічні громадяни живуть у добробуті, права людини взагалі, і права жінок, зокрема, є запорукою демократії.
Але пізніше політики відчули значеі труднощі у своєму власному масовизначенні, а тим більше почали все менше уваги приділяти зв‘язкам з громадскістю. Пересічні громадяни, виборці привертали їх увагу від виборів до виборів. Практично масову пропагандистську та роз‘яснювальну роботу з населенням було загальмовано, а в деяких напрямках еавіть не розпочато. А ці змінип стосувалися життя кожного громадянина (громадянки). Фактично виборці знову опинилися в ситуації “гвинтика”, відстороненого від прийняття важливих для суспільства рішень. Суспільство не встановило фактично рівноваги між позитивом та негативом у масовій свідомості. Ці обставини важливо було врахувати у своїх політичних програмах діячам політичного ринку України.
Які соціально-психологічні завдання стояли перед жінками напередодні виборів 2002?
Перед жінками-політиками стояли такі психологічні питання:
розробити нові підходи до складання політичних стратегій та програм, що демонструють сильні сторони входження жінок у політику. Тут необхідно було об‘єднати очікування виборців у найбільш важливих напрямках їх сподівань, інтересів та потреб з пропозиціями, які пропонують гуманізацію життя суспільства та послідовні, але толерантні методи поліпшення життя людей та розвитку держави;
знайти методи та способи розкриття розвитку суспільства через додержання генгендерної рівності на всіх щаблях існування суспільства;
застосувати нові дійові підходи до політичної реклами та агітаційної роботи, що враховують психологічні закони сприйняття реклами, з одного боку, а з іншого – відповідають саме психологічним особливостям масової свідомості населення України.
Перед жіночими політичними та громадськими організаціями стояли наступні психологічні завдання:
розгорнути широку пропаганду серед жінок-виборців по усвідомленню їх ролі у житті суспільства;
через політичну рекламу, освітні програми вплинути на свідомість жінок-виборців, як на бульшість виборців, як на тих осіб, що саме через участь у виборах можна виборювати свої жіночу права, а також впливати на додержання гендерної рівності у суспільстві;
надати соціально-психологічного імпульсу тим жінкам, які здатні прийти у виборчі структури місцевого рівня, підтримати їх психологічно на цьому шдяху.
З метою реалізації цих завдань ми розробили Проект “Прямуємо до гендерної рівності у політичному житті”. Проект був підтриманий Міжнародним фондом “Відродження” і виконаний у грудні 2001 року-квітні 2002 року. Проектом було передбачено видання двох буклетів: “Як складати політичні програми” (на допомогу жінкам-кандидаткам у депутати місцевих рад) та “Як читати політичні програми” (на допомогу жінкам-виборцям), видання двох плакатів (для жінок виборців з метою активізації їх участі у виборах), а також проведення 10 тренінгів для сільських жінок-виборців(у Київській, Житомирській та Івано-Франківській областях).
Працюючи над буклетом “Як складати політичну програму” ми мали на меті подолання тих психологічних протирічь, які існували між кандидатами в депутати, в нашому випадку жінками-політиками, та виборцями(7). Нашим завданням було показати, як на місцевому рівні відобразити у політичній програмі надії та очікування виборців, як викликати в них довіру. Ми запропонували йти від потреб пересічних громадян, розглянули основні типи потреб людини такі, як фізіологічні потреби, потреби у безпеці, у соціальній спільноті, у повазі та самоповазі та у самореалізації. Праналізувавши проблеми регіону з позиції їх відображення на конкретні потреби людей, можна створити досить реальну програму. Така програма, з одного боку буде зрозумілою людям, а з іншого – викличе довіру до людини, яка розуміє, в якому напрямку рухатись місуевим радам.
Крім того, ми виклали у буклеті деякі психологічні закони успішної політичної кампанії такі, як успішність просування саме конкретних позитивних проектів; ефективність так званого прицілювання в роботі з виборцями, тобто роботи з конкретними