групами населення, які є вашим електоратом; особливості сприйняття виборцями програми кандидата; успішність політичної кампанії, яка спирається саме на нагальні потреби виборців. Приділили ми увану і психологічним тонкощам ставлення виборців саме до жінок-політиків. Взагалі, матеріали, викладені у буклеті були спрямовані не тільки на подолання тих труднощів, що виникають у жінок-політиуів і які ми обговорювали вище, але й на створення у жінок-кандидаток у депутати нового бачення політичного життя – бачення його через призму конретної людини. Це, з нашої точки зору, могло сприяти знаходженню жінками-політиками деяких нових підходів до успішного входження жінок у політичне життя.
Другий буклет “Як читати політичні програми” мав на меті допомогти жінкам-виборцям в їх усвідомленні своєї важливої ролі як громадянок та особистостей (8). Нашим завданням було підвищення
політичної свідомості жінок-виборців, а також їх самосвідомості. Їм пропонувалося перевірити себе, чи насправді в них не має бажань і чи задовольняє їх все, що їм пропонують інші. На фоні самоперевірки своїх потреб та бажань жінкам показали, що люди потребують життя без страху, тривоги та хаосу. Автори буклету сприяли виникненню у жінок переконання, що вони можуть вплинути на ситуацію тільки через їхню усвідомлену активність та відповідальність за свій вибір. Взагалі, як цей буклет, так і обидва плакати з гаслами : «Зроби правильний вибір» та «Голосуй свідомо»
мали сприяти активізації жінок під час виборів, формуванню в них впевненості, що вони можуть та мають зробити саме свій свідомий вибір, а не покладатися на думку свого чоловіка чи начальника, подолати свою зневіру в те, що вони можуть на щось вплинути.
10 тренінгів, що ми провели на протязі січня-березня 2002 року мали велике значення для формування не тільки більш активної позиції учасниць тренінгів щодо участі у виборах, але й взагалі більш активної позиції у житті. Одна з учасниць тренінгу у своєму відгуку написала: «…Після цього тренінгу моє ставлення до вибоів дуже змінилося. Я зрозуміла, що бути виборцем – це важка робота. Ми маємо зробити свій вибір. І цей вибір має бути правильним…»
Звернемось тепер до результатів виборів 2002. Вважається, що вони були невдалими для жінок, бо лише 23 жінки було обрано народними депутатами. Але, з іншого боку, досить велика кількість жінок була обрана у місцеві ради, не одна тисяча жінок. Не здолав чотиривідсоткового бар‘єру політичний блок «Жінки за майбутнє». Є багато фахівців, які прямо заявляють: «На думку аналітиків, тенденції політичної участі жінок визначаються особливостями гендерної системи нашого суспільства. І коли вона знаходиться у зародковому стані, то складно очікувати, щоб ідеї «жіночої» партії знайшли широку підтримку у населення… В Україні існує виражена гендерна нерівність…»(9). Нам вважається що це так і нетак одночасно. 10 років тому жіночий рух в Україні тільки відновлювався майже після 70 років своєї відсутності на політичній арені. За ці 10 років ми пройшли великий шлях, досягли визнання гендеоної рівності у Конституції України, приєднання України до документів ООН, що гарантують додержання в ераїні прав жінок, а також подолання всіх форм дискримінації щодо жінок, прийняття
поправок до законодавства щодо торгівлі людьми, прийняття закону «Проти домашнього насильства», створення та просування проекту закону про гендерну рівність тощо. Було проведено гендерний анадіз Українського законодавства, опубліковано велику еількість буклетів, брошур, книжок з гендерної тематики. Проведено величезну роботу в рамках програми «Ольга» по активізації участі жінок у політичному житті. Будемо пам‘ятати, з чого ми почали – з повної відсутності свідомого ставлення жінок до виборювання своїх прав.
Вважаємо, що початок вдалий. Зараз ми знаємо, куди нам рухатися далі. З психологічної точки зору саме зараз ми стоїмо перед захоплючим дух завданням – створити нові підходи до політичних стратегій та тактик, таких, що гуманізують життя суспільства.
Наступне завдання – формування загону, когорти жінок-лідерок, здатних конкурувати з присутніми нині учасниками політичного ринку. Думаємо, зараз на часі створення постійно діючої жіночої політичної школи та дискусійних клубів, діяльність яких могла б сприяти вирішенню цих важливих завдань.
І нарешті, нагальне завдання – широка підтримка та навчання тих жінок, що вже перемогли на виборах, особливо депутаток місцевих рад, сприяння набуттю ними необхідних політичному діячеві знань та психологічних вмінь, формуванню з них тих самих жінок-політиків, що здатні подолати обговорені вище соціально-психологічні бар‘єри.
Л і т е р а т у р а
Краминова Н. Политика не для женщин? Московские новости.- № 10.- 05.03.1989.
Петренко В.Ф., Митина О.В. Анализ динамики общественного сознания. Смоденск.- 1997.- 213 стор.
Элиум Д., Элиум Дж. Воспитание дочери.- «Питер».-С.-П.- 1997.- 366 стор.
Маркосян Е. Женские партии или партнерские? “День”.- 13.10.2001 р.
Сергейчук И. Женщина в политике – это вам не сбоку бантик. – КП.-09.10.2001.
Новий кур‘єр, Українська освітня програма ринкових реформ.- грудень 2001- січень 2002.
Бондаровська В., Куриленко О. Як складати політичну програму. На допомогу жінкам-кандидаткам в депутати місцевих рад. – Київ.- 2002.
Кульбачка Т., Шишлова Н. Як читати політичні програми. На допомогу жінкам-виборцям.- Київ.- 2002.
Политика без женщин. Статистика недели.- Киевский телеграф.- 15.04-21.04.2002.