МАСОВА ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ.ТИПИ

Типи політичної свідомості суспільстві неоднакова- може бути авторитарною и демократичною. Авторитарна політична свідомість орієнтується на «сильну» політичну владу, беззаперечне підпорядкування їй, культ сили та авторитет тих, хто стоїть у влади, веде до фактичного заперечення прав громадян на реальну участь у здійсненні влади тощо. Авторитарна політична свідомість - різновидність фетишизованої свідомості, що обожнює владу, сприймає ЇЇ як своєрідну магічну силу, що забезпечує благополуччя суспільства і громадян. Авторитарна політична свідомість служить сприятливим ґрунтом для зростання культу особи глави держави, утвердження диктаторських, тиранічних режимів.
Демократична політична свідомість спирається на народовладдя, політичні свободи і рівність громадян перед законом, виборність і підзвітність перед народом органів влади, верховенство закону, а також громадянського суспільства над державою, політичний плюралізм та ін.
Багато політологів у сучасній політичній свідомості виділяють 12 типів масової політичної свідомості: ліберал-техпократичпий; ліберал-рефор-містський; лібертатистський; традиціопістський; иеокопсерйативпнй; радикал-лібертатистський, радикал-етатистський, право-иопулістський, радикал-демократичний, радикал-бунтарський, радикал-ромаптич і ші і радикал-соціалістичний. Швидкий розпад Радянського Союзу розвіяв ілюзорність стереотипу «ідейпо-політичпа єдність радянського суспільства». Виникають незалежні держави, суспільно-політичні об'єднання
громадян, політичні партії широкого спектру від вкрай правих до вкрай лівих тощо. Розбещування й догматизація соціалістичної ідеї в період сталінізму й застою, розрив між словом і ділом привели до роздвоєння масової та індивідуальної політичної свідомості, виникло таке явище, як двомислеппя. Американський соціолог Джордж Оруелл відзначає, що двомислеппя означає спроможність водночас триматися двох протилежних переконань... Говорити свідому неправду і водночас в неї вірити, забути будь-який факт, що став незручним, і витягти його з забуття, ледве знов знадобився, заперечувати існування об'єктивної дійсності і враховувати дійсність, яку заперечуєш, - все це абсолютно необхідно.
Процес динамічної нолітизації сучасного суспільства в Україні оголив і зробив більш контрастним плюралізм політичних позицій різноманітних груп населення. Навіть в межах демократично спрямованої масової політичної свідомості можна умовно виділити різновидності: демократичне, соціалістичне, соціал-демократичне, консервативне, авторитарне, ліво-радикальне, анархо-синдикалістське, націонал-сепаратистське, конформістське. Поряд з ними виявляються і такі тини політичної свідомості: антидемократичне, праворади-кальне, ліберально-реформістське, буржуазно-націоналістичне, християнсько-демократичне та ін.
Політична свідомість як специфічне суспільне явище та елемент політичної системи соціально неоднорідного суспільства має ряд функцій: пізнавальну, інформативну, нормативну, оціночну, аналітичну, прогностичну, регулятивну, виховну та комунікативну.
Провідна функція політичної свідомості - пізнавальна. До вирішення всіх проблем політичного життя людина підходить, орієнтуючись на певні норми свідомості, в яких відбитий досвід у вигляді певних знань і оцінка з позицій моральності та інших норм. Людина розглядає та оцінює політичні ідеї з власних позицій. Оцінюючи ситуацію, політичні ідеї, мету тощо, людина змушена фіксувати своє ставлення до дійсності й завдяки виділяти себе як суб'єкта такого ставлення, усвідомлювати себе носієм ідей і благородної мети. Ось чому пізнавальна функція визначає істинність політичних ідей, мети, розкриває хід політичних явищ і процесів соціальної діяльності. Адже свідомість не можна повністю звести ані до одного з цілого ряду наведених йому світів, що умовно виділяються: до світу ідей, понять, значень, наукових знань; до світу людських цінностей, емоцій і змістів. Але свідомість не тільки народжується, але й присутня в таких світах, живе в них, порівнює, оцінює тощо.
З пізнавальною функцією політичної свідомості тісно зв'язана оціночна. Нові політичні реалії, динамізм і складність політичних змін додають підвищені зимоги до висновків, узагальнень, політичних оцінок. У другій половині 80-х років і особливо на початку 90-х в Україні сталася величезна кількість подій, політичних явищ і процесів, складних та суперечливих. Все це - проблемні ситуації, в яких без спроможності до творчого узагальнення та оцінки орієнтуватися неможливо. Вже не досить сприймати готову, навіть інформацію, яка правильно прокоментувалася, потрібне творчо вивчити політичні явища та процеси, що виражаються в умінні застосовувати знання в політичному аналізі та оцінки явищ, подій, процесів. У процесі суспільної діяльності особа не тільки пізнає політичні відносини, але й по-своєму оцінює їх.

До одних політичних явищ людина ставиться позитивно, до інших -негативно: внаслідок виробляються норми поведінки особистості. Політична оцінка повинна бути науковою, глибокою і всебічною.
Прогностична функція політичної свідомості тісно зв'язана з пізнанням розвитку політичних процесів, має суто творчий характер, сприяє генеруванню нових ідей, концепцій, теорій, поглядів, що потім застосовуються практично. Моделювання ідеологічних і соціальних процесів дозволяє зробити більш оптимальними прогнози й варіанти рішень. Передбачення дозволяє з'ясувати можливі наслідки рішень, що приймаються. Врахування причинно-наслідкових зв'язків - головна умова при моделюванні ідеологічних, соціальних і політичних процесів.
Регулятивная функція політичної свідомості відображається в регулюванні і відображенні соціальних процесів. Важливим моментом регулятивної функції виступає визнання певних цінностей, принципів та ідеалів, зумовлених потребами індивідів, соціальної спільності, верстви, групи, класу та суспільства.
Поглиблення процесу політизації суспільства зумовлює зростання значення комунікативної функції політичної свідомості.