Реферат - Вплив сучасних політичних реалій на взаємовідносини між Росією і НАТО
17

розглядав її як частину єдиної Європи. Х іншого боку, в російському суспільстві НАТО розглядалось як один з пережитків періоду „холодної війни”.Посиленню суперечностей сприяла політика НАТО, спрямована на розширення альянсу за рахунок вступу в нього країн Центрально-Східної Європи. Росія, яка і надалі розглядала цей стратегічно важливий регіон як сферу своїх національних інтересів, намагалася протистояти процесові приєднання до альянсу своїх колишніх сателітів. Тривала дипломатична боротьба навколо питання про розширення альянсу на Схід завершились досягненням компромісу. Росія, фактично, погоджувалась на вступ в НАТО Польщі, Чехії та Угорщини, підписавши з альянсом „Основоположний акт про взаємовідносини, співробітництво і безпеку” та створивши Постійну спільну раду Росія - НАТО.Розглядаючи політичний курс альянсу на цьому етапі взаємовідносин з Росією, слід відзначити, що керівництво НАТО обрало подвійну стратегію. З одного боку, Північноатлантичний альянс продовжував свій курс, спрямований на розширення за рахунок вступу нових членів. Одночасно, керівництво НАТО поглиблювало діалог і співробітництво з Росією, намагаючись уникнути загострення взаємовідносин.З початку 1998 р. з боку Росії, почали лунати вимоги активізувати процес реформування НАТО. Незадоволення в Кремлі було викликане також перетворенням Постійної спільної ради Росія – НАТО в свого роду дискусійний клуб, який не приймав жодних реальних рішень. Зі свого боку альянс звинуватив Росію в порушенні прав людини під час ведення федеральними силами військових дій в Чечні. Взаємовідносини між Росією і НАТО особливо загострились в березні 1999 року, після того як збройні сили країн-членів альянсу завдали повітряних ударів по Косово, проігнорувавши рішення Ради Безпеки ООН. Ще одним негативним фактором стало оприлюднення під час Вашингтонського саміту нової стратегічної концепції альянсу, окремі положення якої викликали стурбованість серед російського керівництва. Результатом такого протистояння стала реальна загроза відродження конфронтації між Росією і Заходом, аналогічної періоду „холодної війни”. Це змусило сторони відновити діалог.Прихід до влади президента В. Путіна ознаменував собою початок формування нового зовнішньополітичного курсу Росії, названого експертами „доктриною Путіна”. Ця доктрина поєднала в собі елементи неоізоляціоністських та інтеграціоністських підходів з перевагою останніх. Основним принципом нового зовнішньополітичного курсу Росії стало прагнення „прагматизму, який повинен переважати ідеологізований підхід до міжнародних відносин”. Практичним втіленням цієї доктрини стало відновлення широкомасштабних відносин між Російською Федерацією та Північноатлантичним альянсом. Саме у цього періоду серед вищого російського керівництва почала формуватися більш сприйнятлива позиція щодо подальшого просування НАТО на Схід, в основу якої покладено розуміння того, що сама підготовка до вступу в альянс сприятливо відображається на політиці країн-партнерів, стабілізуючи їхні політичні системи, згладжуючи територіальні та етнічні суперечності. Покращенню взаємовідносин між Росією і НАТО в значній мірі посприяли події 11 вересня 2001 р. в США. Допомога, надана Росією в боротьбі проти міжнародного тероризму, в значній мірі сприяла поглибленню співробітництва з Північноатлантичним альянсом.В цілому, розглядаючи взаємовідносини між Росією і НАТО протягом 1991-2001 рр. , слід відзначити, що цей процес носив циклічний характер, поєднуючи в собі як періоди поглиблення співробітництва так і загострення відносин. Однак, проблеми, існуючи між Росією і альянсом, в значній мірі гіпертрофуються, відсуваючи на другий план ідею співпраці. Світ вступає в ХХІ століття без гарантованої системи всебічної безпеки. В цьому відношенні ХХ століття виявилось століттям неврахованих історичних уроків, століттям втрачених сподівань та ілюзій.Перспективними в плані подальшого дослідження теми є вивчення проблем дипломатичної боротьби між Росією і НАТО в ході прийняття ряду рішень, еволюції позиції Росії стосовно процесу розширення альянсу на Схід, а також практичного співробітництва сторін під час врегулювання конфліктів на території Югославії.

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6