відповідних документів щодо оптимізації роботи оперативних структур і інститутів ОБСЄ (наприклад, Постійної ради або Верховного комісару у справах національних меншин)[1,36]. Все це дозволить зробити діяльність ОБСЄ більш ефективною і відкритою. Однак, на сьогоднішній день доводиться констатувати, що процес гальмування і розвитку ОБСЄ і нехтування її принципів розпочався,оскільки держави-учасниці вже давно звикли вирішувати свої питання з позиції застосування сили. В першу чергу, це пояснюється позицією США щодо ОБСЄ, яка для них виступає другорядною організацією щодо забезпечення безпеки на європейському континенті. Пріоритетне місце при вирішенні питання займає і очевидно буде займати НАТО. А щодо ОБСЄ , то вона буде виступати як правозахисний інструмент, на Балканах і території колишніх радянських республік.
В інтересах всіх європейських держав – подолати негативні тенденції в діяльності організації. Вона володіє потенціалом, який дозволяє їй зайняти провідне місце в європейській і світовій політиці.
Використана література
Петраков М. “Учителя” и “ученики” в ОБСЕ? Международная жизнь, №5,200’.с.3’-36.
Шустов В. Место ОБСЕ в европейской архитектуре,- Международная жизнь. №11, 2001,с.49-58.
Декларация Хельсинской встречи на высшем уровне 1992 года,-Действующее международное право,Т.2.С.232
Декларация Стамбульского саммита государств-участников ОБСЕ 1999 года. Действующее международное право, Т.2.С.258
Бель, Вольф/Безопасность в изменившемся мире,Бонн,1994.С.196
Organization on security and cooperation in Europe/Handbook/Vienna,2001