Міжнародно-правовий аналіз Конвенції про примиренння (прийнятої 15.12.1992р. в рамках ОБСЄ ).

Україна є однією з перших пост-соціалістичних держав, які прийняли дану Конвенцію і тим, ще раз підтвердила своє прагнення бути серед еліти міжнародного співтовариства і ОБСЄ зокрема. Конвеція містить положення стосовно діяльності Суду з примирення та арбітражу в рамках ОБСЄ і можливості держав звертатися до суду у випадках спорів між ними. Суд знаходиться в Женеві. На європейській політичній арені серед великої кількості міжнародних об’єднань прийнято виділяти три найбільші міжнародні організації – НАТО, Європейський союз і ОБСЄ. За останні роки спостерігається тенденція до чіткого розподілу ролей між цими організаціями. НАТО (Північноатлантичний альянс за своєю природою – це військово-політичний блок, який опирається на потенціал Сполучених Штатів і західноєвропейських країн. Цим продиктовані його дії на європейській арені. Європейський союз – в основному економічне об'єднання з перспективою подальшого розвитку і зміцнення. Його зовнішньополітична лінія в європейських справах за своїми основними ознаками співпадає з курсом НАТО, і це неминучим, оскільки більшість його учасників є членами блоку. ОБСЄ – універсальна політична організація, яка об’єднує значно більше держав, ніж НАТО і ЄС, на величезному просторі від Ванкувера до Владивостоку. Ідея створення цієї організації була втілена за регіональним принципом, яка покликана координувати зусилля держав у зміцненні безпеки і розвитку співробітництва в Європі. Однак за останні роки ОБСЄ почала відходити від проблем великої політики і займатися правозахисною сферою і внутрішньополітичними справами країн, які розташовані в Балканському регіоні і на території колишніх радянських республік.

Сьогодні , Організація з безпеки і співробітництва в Європі переживає складні часи. Про це свідчить , наприклад, Віденська зустріч міністрів закордонних справ держав-учасниць (листопад 2000р.), яка не досягла консенсусу з цілої низки питань. Не була узгоджена загальнополітична декларація, яка була запланована на даній зустрічі. Крім того, також не вдалося домовитися щодо питання про шкалу внесків – у підсумку діє лише тимчасовий механізм фінансування. І найголовніше, не вирішено питання про міжнародну правосуб’єктність Організації[4,123].

На сьогоднішній день, виникає гостра необхідність в серйозному аналізі тих протиріч, які призвели до віденського глухого кута. Для цього доцільно розглянути основні особливості ОБСЄ, як і в якому напрямку вона розвивалася за останні роки, наскільки ця еволюція відповідала прийнятим домовленостям і зобов’язанням держав-учасниць.

Організація наділена комплексом специфічних ознак, які визначають її унікальність і особливості її унікальність і особливості функціонування. Серед них виділяють наступні.

ОБСЄ не має міжнародної правосуб’єктності. У неї не має ні статуту, ні будь-якої іншої правової бази у вигляді, наприклад, міжнародного договору. Не має вона і чітких документально зафіксованих процедур, єдиного регламенту роботи, а опирається на прецеденти і практику. Рішення ОБСЄ носять політичний, а не юридичний характер[1,31].

Не дивлячись на те, Організація має реальну здатність до дій в декількох “вимірах”: нормотворчість, політичний діалог, оперативна робота “в сферах” (місії, центри, групи по нагляду за виборами і т.д.).

Здатність до нормотворчості, яку надали їй держави-учасниці, реалізується на найточнішому базисному рівні. На ньому закладаються основи взаємовідносин між державами в рамках ОБСЄ, “правила гри”, які за задумом “батьків-засновників” Організації були зобов’язані забезпечити довготривалу стабільність на Європейському континенті[2,49].

Ці правила розроблялися в процесі багатостороннього діалогу і були оформлені у вигляді політичних зобов’язань, розкиданих по багато чисельним документам, прийнятих р рамках ОБСЄ.

Всі вони є результатом тривалої і напруженої боротьби за власні інтереси індивідуальних держав-учасниць та їх об’єднань, боротьби, що призвела до консенсусних рішень на підставі компромісу. Іноді все це досягалося завдяки так званій “конструктивній двозначності” в формуваннях, яка давала можливість досить гнучкого їх тлумачення[2,50].

Вищезгадані обставини взаємозв’язані і мають рівну силу, оскільки в процесі їх відпрацювання в ОБСЄ діє принцип “ніщо не узгоджено доти, поки все не узгоджено”. Крім того, діючими вважаються все невідмінені обставини – а до цього часу жодних серйозних зобов’язань в ОБСЄ не відміняли. Оскільки, процес такої відміни вимагає консенсусних рішень на тому ж рівні, на якому приймалися вищезгадані зобов’язання.

Високий рівень, на якому приймаються зобов’язання вимагає їх добросовісного виконання, хоча вони не тягнуть за собою міжнародно-правових наслідків. Так, Віденський документ щодо заходів зміцнення довіри і безпеки, по суті, виконується, як міжнародний договір.

Проблеми, які призводять до сучасного стану справ о ОБСЄ, багатоманітні і носять комплексний характер. Особливе значення на даному етапі мають зобов’язання, які стосуються ролі і основних напрямків діяльності Організації, а також щодо співпраці ОБСЄ з іншими міжнародними організаціями.

ОБСЄ, як і ООН – не національне об’єднання, в тому розумінні, що не вона безпосередньо, а держави-члени визначають орієнтири її діяльності. Серед них досить важливу роль відіграють країни НАТО . Разом з державами-учасницями ЄС і державами, які мають намір вступити до НАТО, їх політика здійснює величезний вплив на структуру і функціонування загальноєвропейської організації.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі почала зароджуватися і розгортати свою діяльність після закінчення холодної війни. Її створення у багато чому символізувало настання нової ери в міжнародних відносинах. Одне із завдань організації – запобігання конфліктів за допомогою методів превентивної дипломатії, переговорів і процедур мирного врегулювання спорів. ОБСЄ є відкритою організацією, і до її складу окрім європейських країн увійшли держави Центральної Азії і Закавказзя. В результаті цього ОБСЄ в певному розумінні стала євроазійською організацією. В її складі на сьогоднішній день нараховується 55 членів. В