Так, ОБСЄ було поділено на дві частини: політичні й адміністративні органи. Голова, який здійснює загальне керівництво оперативною діяльністю наглядає за політичним процесом у межах ОБСЄ, в той час як Генеральний секретар за адміністративними питаннями [16].

Вищим органом ОБСЄ є Нарада глав держав і урядів, яка повинна скликатися регулярно кожних два роки.

Центральним керівним органом ОБСЄ є Рада Міністрів, яка складається з міністрів закордонних справ і яка несе відповідальність за прийняття рішень. Вона скликається один раз на рік, незадовго до закінчення терміну повноважень кожного голови.

Керівна рада повинна скликатися на свої зустрічі в Празі не менше ніж два рази на рік на рівні директорів політичних департаментів чи на відповідному їй рівні. Рада покликана обговорювати і формулювати принципи політичного і загального бюджетного характеру. Керівна рада повинна також скликатися в якості Економічного форуму.

Постійна рада – основний орган у структурі ОБСЄ для ведення політичних консультацій і прийняття поточних рішень. Рада складається з постійних представників держав-учасниць; знаходиться у Відні. Вона може також скликатися при виникненні надзвичайних ситуацій і повинна надавати підтримку місіям ОБСЄ в їх роботі.

Важливими органами ОБСЄ є Центр по запобіганню конфліктів для надання допомоги Ради міністрів ОБСЄ з питань зменшення небезпеки виникнення конфліктів, Парламентська асамблея та Секретаріат ОБСЄ.

Так була сформована структура ОБСЄ як міжнародної організації, суб'єкта міжнародного права, яка в такому стані функціонує і на сьогоднішній день.

Наступні два саміти пройшли в 1996 р. в Лісабоні та в 1999 р. у Стамбулі, які підвели підсумки виконання зобов'язань і розглянули подальші кроки по зміцненню процесу ОБСЄ. Основна увага була зосереджена на гуманітарній сфері. Зокрема, на самітах були розглянуті питання щодо захисту прав людини (економічних, політичних , соціальних), а також питання співробітництва між державами.

Підводячи підсумок всьому вищевикладеному, слід зосередити увагу на тому, що не дивлячись на функціонування в рамках ООН Ради Безпеки як її постійного органу, вона не в змозі забезпечувати мир, безпеку та вирішувати військові конфлікти, а також забезпечувати дотримання прав людини в Європі, як це у свою чергу забезпечує ОБСЄ. Це пояснюється тим, що Рада Безпеки здійснює цілу низку заходів по забезпеченню миру і безпеки в усьому світі, в той час як європейській регіон часто залишається поза увагою. Саме тому, ця місія була покладена на ОБСЄ як на одну з наймолодших регіональних організацій, яка зосереджує свою увагу безпосередньо на Європі.

Тому, постає питання чому процес становлення ОБСЄ як всезагальної організації безпеки був одним із найбільш важливих для Європи?

По-перше, для організації нової концепції безпеки необхідні відправні моменти загальні для всіх. Принципи ОБСЄ – це демократія, забезпечення прав людини, верховенство закону, ринкова економіка, соціальна справедливість, відповідальність за збереження довкілля – поняття, які не зустрічають заперечень практично у всіх державах-учасницях.

По-друге, основа ОБСЄ рівність всіх держав-учасниць, що ставить в однакове становище всі країни. Не береться до уваги рівень їх економічного й соціального розвитку, і відкриває двері для широкого діалогу з різних, в тому числі економічних проблем.

По-третє, військові союзи не можуть забезпечити загальну безпеку, так як об’єднують військовий потенціал держав, щоб протистояти загальному ворогу. Потенційний ворог у свою чергу шукає союзників для протистояння, що не сприяє зміцненню довіри між великими групами держав. Об’єднання приймають за основу загальні цінності і своєю активністю сприяють проникненню країн в інтересах один одного, створення “прозорості” і довіри. Але оскільки об’єднання цілком покладаються на невійськові засоби, вони не в стані протистояти умисній агресії. Вони безпорадні, коли утворення об’єднань терпить поразку і спалахує війна [15].

По-четверте, ОБСЄ єдина реальна загальноєвропейська організація безпеки. До того ж ОБСЄ входить в якості регіональної угоди, відповідно до розділу VIII Статуту ООН у глобальну систему колективної безпеки.

ОБСЄ є міжнародною регіональною організацією, яка розглядає питання забезпечення безпеки не тільки у внутрішньоєвропейському спектрі, а в більш широкому контексті безпеки у світі і тим самим зосереджує свою увагу на процесі зміцнення безпеки у всіх регіонах світу. Останнє положення свідчить про факт приналежності ОБСЄ до організації універсального плану, якою є ООН.

Однак, ми аж ніяк не можемо ігнорувати те, що ОБСЄ є суб’єктом міжнародного права, регіональною організацією, яка забезпечує своїми “превенціями” мир, безпеку, співробітництво, захист прав і свобод людини, охорону довкілля і т.д. Ця організація, що об’єднує країни і слугує ключовим компонентом європейської архітектури безпеки.

Блищенко И.П. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе – дальнейшее развитие международного права.-Сов.гос. и право,1976, №12, с.89

Григелёнис Я.А. К вопросу о правовой природе Заключительного акта Совещания по безопасности и сотрудничестиу в Европе 1975 г.//СЕМП, 1977 г.- М.,1979-с.161-171.

Игнатенко Г.В. Заключительный акт Общеевропейского Совещания в Хельсинки//ИВУЗ.Правоведение.-1976.№3-с.-93-103.

Котов В.М. Важнейшее международное событие // Итоги Совещания в Хельсинки по СБСЕ,-К.,1975.,с.35

Лукашук И.И. Междунарродные политические нормы в условиях разрядки напряженности,-Сов.гос.и право,1976, с.10.

Мазов В.А. Принципы Хельсинки – принципы сотрудничества государств Европы. -Сов. гос. и право,1976, №9.-с.104

Максимов А.О выполнении хельсинских договоренностей //М.-1976.-№9.-с.24-34

Малинин С.А. Совещание в Хельсинки (1975 г.) и международное право //ИВУЗ. Правоведение.-1976. №2.-с.20-29

Пономарев Г.А. Европа: проблемы безопасности и сотрудничества накануне встречи в Мадриде.-М.,Знание.1980,63с.

Пономарев Г.А. Общеевропейское совещание – исторический рубеж., М.1975.с.10

Санакоев Ш. Новая веха в истории Европы. //МЖ,1975, №9.с.3-16

Собакин В.К. Совещание по безопасности и сотрудничеству в Европе и международное право