В новому законі про боротьбу з тероризмом та “ Біллі про права” згадується метод держсекретаря Шульцa [36, c.95] – пасивної оборони поряд з аенбенівською (агенції національної безпеки) стратегією контртероризму та метод Делкала – капітана військово–повітряних сил про збройну боротьбу в Сірії, Іраку, Афганістані, Лівані, як протиставлення повстанській загрозі. Пасивними були нові гравці: Великобританія, Франція, ФРН…

В 90–х роках коли формується структура міжнародних ісламських боєвиків починаючи перехід від доктрини Монро США до колоніального неоглобізму наслідки спостерігаються спостереженню і досі: теракти 11 вересня, захоплення театру в РФ тощо. Відповідна реакція ісламістів руйнуваннями ВТЦ була не сприйнята США, як попередження. Вони і далі залишались “батьком світу” [28, с.9].

Навчались військово–диверсійній діяльності різні етнічні групи: від чеченів з Росії до уйгурів з Китаю. Найбільші двадцять таборів було виявлено в Кабулі [40, с.160].

Достеменно відомі ідеологи та теоретики ісламського тероризму релігійні фанатики: Саліфулла, Ахтар. Знайдено сліди терористів з Східної Європи, наприклад: громадяни Чехії, Болгарії навчались в таборі населеного пункту Айнах провінція Логар. Наголос ставився на ісламський рух Узбекистану.

В серпні 2000 р. відбулась всесвітня нарада в пакистанському місті Музиффарабад про початок терористичної боротьби та ісламського фундаменталіського руху. Присутні представники з Південно–Східної Азії, Далекого та Близького Сходу, країн Перської затоки, країн СНД. Представлені наступні організації із поданого в додатку списку: “Аль Каїда”, “Харакат уль–ансар”, “Лашкар е–тайба” та ін.

Через два місяці найактивніші терористи з таборів “Аль–Фаррух” і “Аль Бадр” почали теракти по світі.

У кінці 90–х помітною стала і наркоторгівля як засіб ідейного закріплення. За даними Програми по контролю за незаконним обігом наркотиків на 1999 рік вироблено в Південній Азії 4580 тонн опіуму що складає ѕ світового обігу [65, с.19]. По світі площі “Талібану” складали 44552 га землі. Підтримку в розповсюдженні ісламської літератури, тлумаченні Корану на шляхах ісламських терористів надавали: “Ліга ісламського світу”, “Джіхад аль ісламій”, “Фонд згоди”, “Міжнародна організація ісламської допомоги”, Товариство відродження ісламської спадщини, тощо.

Згідно даних науковців перші спроби боротьби і з тероризмом започатковані свідомо лише в 2000 році із створенням російсько–індійської та американо–російської робочих груп по протидії тероризму та наркоторгівлі.

Отже, ми дали характеристику одному з центрів міжнародного тероризму ісламського характеру. Прослідкуємо ідеї тероризму. Згідно турецького політика Б.Еджевіт вважає, що через них жодна держава мусульман не була демократична. [2, с.127]

Ідеї тероризму:

1.Священна війна – джихад трактується як боротьба з зможними, білими людьми, можливість сприяти і бути виконувачем настанов Аллаха.

2.Тероризм – ідейно політична і соціо–економічна боротьба окремих верств чи групи людей задля задоволення власних меркантильних інтересів засобами насилля, примусу, залякування, вимагання іншими діями незаконного антигуманного характеру із непередбачуваними наслідками.

3.Ідейний тероризм – боротьба психологічно–структурованої групи з будь–чим прозахідним європейським, російським, американським елементом задля попереднього приниження силою думки і вищості однієї цивілізації, культури над іншою з подальшим кровопролиттям до виснажливого конфлікту локального характеру з мізерними шансами на мир. Виняток становлять лише війни 1973 – 2000 років.

4.Ісламський вид боротьби за правду та істину (ісламський тероризм) – шлях специфічних ударів арабів під прикриттям мирного населення і жертв з обох боків під виглядом фундаменталізму [79, с.185].

За сучасними визначеннями прихована ідея реінкарнації істинного мусульманства. Згідно Б.Еджевіта країни Заходу не дали потрібних контактів, тим більше їхня ідеологія не сприяла модернізації ісламського світу. В цьому проявляється ідея неспівпадання психологій Сходу та Заходу.

5.Ідея усунення прозахідних режимів.

Доповнимо даними з еволюції поглядів спостерігачів історії видатних вчених, діячів російської, української, європейської наукової думки.

Спільна боротьба ісламістів породила у відповідь [56, с.33] цілу мережу внутрішніх військово–релігійних формувань в країнах Південно–Східної Азії та Близького Сходу. Війна всіх проти всіх призвела до природної вищості природної індивіда над людиною екстраполювала арабів на виконавців а європейців на лідерів. підтвердженням цьому є зіткнення двох культур. Зрештою, невдоволення перемоги християнства над ісламом знівелювалось утворенням нових форпостів на Сході. В країнах “золотого півмісяця” проглядається вказана залежність (слабкість, спроби реформ в Туреччині, Єгипті, Ірані, Судані, Лівані, Сирії та Пакистані) [25, с.40].

Розкриємо наше конзуїальне осмислення. Ніхто не говорить про свободи і демократію але гнів за бідність є справедливим, доки не було фанатизму, проте йшла колонізація чи асимілятивно–рефлекторне заглиблення в матерію буття сутності людської. Неправдива інформація скривдила святе місто Бет Єл і мусульман.

Вище снобісько–блюзнірськими є думки про віру в непокараність пригноблених інших народів. Змішування [38, с. 26] релігії з фанатизмом дає вибухову суміш тим більше якщо вбивство, насилля безправ’я жінок у східних суспільствах звичайна річ.

В 70 – 80–х.рр. окреслились виразні тенденції діяльності ісламських угруповувань.

Утвердження поняття мусульманські інститути як твердині ісламу;

Ідеї демократії дали позитиви саме у Туреччині – слова прем’єра і голови Демократичної лівої партії Бюлента Еджевіта [61, с.34].

Кавказ проходить сплеск ідей національного сепаратизму та внутрішньої нестабільності [42, с.23] піднятий хвилями тероризму, що вже є пройденим етапом на Далекому та Близькому Сході у 60–х роках.

Пам’ятати треба втрату ідеї біполярності світу, оскільки Радянський Союз породив боротьбу за самовизначення та незалежність “регіони” нестабільності Душанбе, Нагірний Карабах подібно до Пешевара.

Країни