Принцип свободи укладення договорів підтверджується й тим, що сторони можуть укладати договір як передбачений, так і не передба-чений законом, оскільки ст.4 Цивільного кодексу передбачає, що цивільні права і обов'язки виникають як з угод, передбачених зако-ном, так і з угод, які хоча законом і не передбачені, але не суперечать йому.

Є певні правила, що стосуються визначення обопільної згоди сторін. Воля сторін повинна бути не лише взаємною, а й узгодженою, що означає її збіжність за обсягом і за змістом.

Свобода договору передбачає свободу вибору партнера за дого-вором. Сторони в договорі вільні у виборі виду договору.

Сторони вправі на свій розсуд визначити умови договору, крім випадків, коли зміст договору визначений законом або іншим норма-тивно-правовим актом.

Сторони також можуть укласти договір, у якому містяться елемен-ти різних за якістю договорів, передбачених законом або іншими нор-мативно-правовнми актами. Цс буде так званий змішаний договір. У цьому випадку до відносин сторін застосовуються, у відповідних час-тинах, правила про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не виходить із згоди сторін або сутності зміша-ного договору.

Дуже важливим с визначення умов договору. Сторони вправі па свій розсуд визначати умови договору, крім тих випадків, коли зміст договору передбачено нормативно-правовими актами.

Дуже часто ь законодавстві трапляються випадки, коли наводиться певне правило, а далі вказується: «якщо інше не встановлено зако-ном або договором». У цих випадках важливого значення набуває власний розсуд сторін. Сторони вправі за власною згодою виключи-ти його застосування або встановити умову, відмінну від передбаче-ної в ньому. За відсутності такої згоди умова договору встановлюється відповідно до вищезгаданого правила.

Якщо умова договору не визначена сторонами або диспозитив-ною нормою1, відповідна умова визначається звичаями ділового обо-роту, які застосовуються щодо відносин сторін.

Щоб бути дійсним, договір мас відповідати певним вимогам. Це насамперед стосується змісту і мети договору. Не можуть бути укла-деними договори, зміст і мета яких суперечить закону або іншим нор-мативно-правоеим актам, які діють в момент його укладення.

Існують правила і щодо форми договору. Згідно зі ст. 154 Цивіль-ного кодексу України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обу-мовленої форми, хоч би законом для даного виду договорів ця форма і не передбачалася.

Якщо згідно із законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

Здійснення договору забезпечується засобами державно-організа-ційного впливу.

Якщо після укладення договору був прийнятий закон, яким вста-новлюються інші обов'язкові для сторін правила, ніж ті, які діяли при його укладенні, умови укладеного договору зберігають свою сялу,-крґ;І .І випадків, коли в законі встановлено, що його дія поширюється на відносини, які виникли із раніше укладених договорів.

§ 2. Зміст договору

Зміст договору складає сукупність ного умов, якими визначають-ся права і обов'язки сторін.

Існує певний поділ умов договору, зумовлений їх значущістю. умо-ви договору поділяються на істотні, звичайні та випадкові.

Істотними вважаються умови, без яких даний вид договору не може вважатися укладеним. Згідно зі ст. 153 Цивільного кодексу України до істотних належать умови, які визнані такими за законом або не-обхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Звичайними є умови, які передбачаються самі собою і, як правило, до договору не включаються, тому що передбачаються в нормах цивіль-ного законодавства.

1 Диспозитивною називається :ірг;нч>.а норма, яка дозволяг сторонам дія-ти на власний розсуд.

Випадковими є такі умови договору, які звичайно не передбача-ються в договорах такого типу, але можуть бути включеними в його зміст відповідно до взаємної згоди сторін.

Якщо відповідної норми в законодавстві не існує, не визначено сторонами в договорі регулювання відповідного правила згідно із посиланням на диспозитивну норму або на домовленість сторін, то та чи інша умова встановлюється відповідно до звичаїв ділового обо-роту, які застосовуються до такого роду відносин сторін.

Для кожного виду майнових відносин, які опосередковуються до-говорами, існують свої істотні умови. Скажімо, для сплатних дого-ворів, таких як купівля-продаж, міна, істотними є умови, пов'язані з предметом договору і ціною. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках, передбачених законом, договором або у встановленому законом порядку.

У випадках, коли в сплатному договорі ціна не передбачена і не може бути визначеною, виходячи з умов договору, виконання дого-вору повинно бути оплачено за ціною, яка за порівнюваних обставин звичайно сплачується за аналогічні товари, роботи або послуги.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у тій формі, яка вимагається, досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Слід зазначити, що для укладення певної категорії договорів, а саме: реальних договорів, необхідним є не лише дотримання форми, яка вимагається законом, але й передача майна. Прикладом може слугувати договір позики. Сама передача майна теж повинна бути належно оформленою.

Договір стає обов'язковим для сторін і вступає в силу з моменту його укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності в разі його порушення.

існують різні класифікації договорів, проте найпоширеніша така:

1. Відповідно до юридичної спрямованості договори можна поділи-ти на основні і попередні. Основний договір безпосередньо породжує права і обов'язки сторін з приводу переміщення матеріальних благ, виконання робіт тощо. Попередній договір