Попередній договір має містити умови, які дозволяють встанови-ти предмет, а також інші істотні умови основного договору. Наприк-лад, попередній договір, що стосується купівлі-продажу жилого бу-

ї

динку, має обов'язково містити вказівку на повний предмет — окре-мо визначений даний жилий будинок, вказівку на ціну, строк.

У попередньому договорі вказується строк, протягом якого сто-рони зобов'язані укласти основний договір. Водночас попередній до-говір відрізняється від угоди про наміри, яка має на увазі лише ба-жання сторін вступити в договірні відносини і ніяких правових наслідків не породжує.

2. Існує відмінність договорів за ознакою того, в чиїх інтересах повинні здійснюватися передбачені договором дії. В цивільному праві відомі такі договори, як договори на користь третьої особи. Особ-ливість такого договору полягає в тому, що право вимоги за догово-ром набуває третя особа, яка не бере участі в договорі. Наприклад, згідно з договором страхування на випадок смерті застрахованої особи право вимоги набуває третя особа, яка не брала участі в укладенні договору.

Згідно з договором на користь третьої особи відповідно до ст. 160 Цивільного кодексу виконання договору може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої визначено вико-нання, якщо інше не передбачено договором і не випливає з його змісту.

3. Найбільш вагомою є класифікація договорів за змістом діяль-ності, яку вони регулюють. Відповідно до даного критерію розрізня-ють 2 основних типи договорів — майнові й організаційні.

До майнових відносяться договори, спрямовані на регулювання діяльності осіб з приводу певного майнового блага, їх відмітною ри-сою є спрямованість на одержання майна або блага, яке досягається виконанням зобов'язання.

Специфіка організаційних договорів полягає в тому, що вони при-значені створювати передумови для наступної підприємницької чи іншої діяльності. До організаційних договорів належать, наприклад, установчі договори по створенню господарських товариств.

Майнові договори, в свою чергу, поділяються на договори, спря-мовані на передачу майна; договори, спрямовані на виконання робіт; і договори, спрямовані на здійснення послуг. Цей поділ характеризує зміст зобов'язань, які містяться в договорах.

В організаційних договорах визначаються організаційно-право-ва форма юридичної особи, склад майна, цілі та інші важливі питан-ня. До організаційних договорів відносяться і договори між юридич-ними особами щодо створення союзів, асоціацій, концернів та інших об'єднань.

Окремий вид організаційних договорів становлять генеральні до-говори. В них визначаються найбільш загальні умови майбутньої діяльності, які деталізуються або доповнюються цими ж суб'єктами в інших договорах. Прикладом таких логовопів можуть сллокити лпт-

йори про організацію перевезень вантажів на різних видих транспор-ту, ми експлуатацію під'їзних залізничних колій тощо.

4. За наявністю зустрічного виконання договори поділяються на сплатні і безоплатні.

Сплатним вважається договір, у якому дія однієї особи обов'язко-во вимагає від іншої особи дати певну майнову відповідь. Інакше ка-жучи, обов'язку однієї сторони в договорі здійснити певну дію відпо-відає зустрічний обов'язок іншої сторони надати майнове або інше благо.

У.безоплатних договорах дія однієї сторони не вимагає взаємного задоволення. Безоплатним визнається договір, за яким одна сторона зобов'язана надати щось іншій стороні без одержання від неї плати або іншого зустрічного надання. Оплатність або безоплатність дого-ворів встановлюється законом, прикладом чого є договір дарування, а в окремих, вказаних в законі випадках може визначатися за згодою сторін. Таким може бути договір доручення, за яким оплата повіре-ному винагороди відбувається лише тоді, якщо це передбачено дого-вором.

5. За необхідністю укладення договору передачі майна в натурі договори поділяються на реальні та консенсуальні.

Реальним називається договір, який вважається укладеним не з моменту досягнення згоди сторін, а з моменту здійснення певної дії щодо передачі майна. Реальним є договір позики, який вважається укладеним не з моменту, коли сторони домовилися про позику, а з моменту, коли позикодавець передав позичальнику у власність (по-вне господарське відання, оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками.

Консенсуальним є договір, для укладення якого вистачає однієї згоди сторін. Консенсуальними є більшість договорів. Консенсуаль-ний договір вважається укладеним, якщо сторони дійшли згоди з усіх істотних умов і надали йому належної форми. Для вступу такого до-говору в силу більше нічого не потрібно, а права і обов'язки сторін виникають з моменту досягнення між ними згоди.

6. Договори поділяються також на односторонні й двосторонні. Цей поділ засновується на тому, одностороннє чи двостороннє зобо-в'язання виникає в результаті укладеного договору.

Одностороннім є договір, в силу якого одна сторона має тільки права, а друга — тільки обов'язки. Наприклад, за договором по-зики той, хто позичив майно, має право вимагати повернення по-зики, а той, хто отримав позику, зобов'язаний повернути позичене майно. Позикодавець має тільки права, а позичальник — тільки обов'язки.

Двостороннім називається договір, у якому обидві сторони пов'я-зані взаємними правами і обов'язками. Прикладами двосторонніх

договорів є купівля-продаж, підряд. Взаємні зобов'язання згідно з двостороннім договором повинні виконуватися одночасно, якщо інше не випливає із закону або договору.

7. Існує також поділ договорів на взаємоузгоджені договори і до-говори приєднання, їх розрізняють за способом укладення. При ук-ладенні взаємоузгоджених договорів умови їх встановлюються всіма сторонами, які беруть участь в договорі. При укладенні договору