укладення договору, зокрема за допомогою факсимільно-го, електронного чи іншого зв'язку. Можливе використан-ня й інших засобів оформлення договірних відносин, які дають змогу достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором. Не виключено, що угоду між ор-ганізаціями або між організацією і громадянином укладено в усній формі, зокрема в разі її виконання під час укладен-ня. У цьому разі організація, яка оплатила товари або по-слуги, повинна одержати від другої сторони письмовий до-кумент, що підтверджує одержання грошей і підстави їх одержання (ст. 43 ЦК).

Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у ви-падках, зазначених у законі (наприклад, нотаріальне по-свідчення укладеного договору про створення спільного українсько-канадського підприємства, договору купівлі-продажу нерухомості тощо). Недодержання нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, пе-редбаченими ч. 2 ст. 48 ЦК (двостороння реституція). Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угод, суд має право на вимогу сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не потрібно (ст. 47 ЦК).

Недодержання простої письмової форми, що вимага-ється законом, тягне за собою недійсність угоди лише у випадках, прямо зазначених у законодавстві. Так, за ч. З ст. 191 ЦК договір поруки має бути укладений у письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне за собою не-дійсність договору поруки. В усіх інших випадках недодер-жання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони лише права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Для дійсності деяких видів договорів необхідна їх дер-жавна реєстрація. Так, відповідно до Положення про поря-док державної реєстрації договорів (контрактів) про спіль-ну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО січня 1997 р., договори про спільну інвестиційну діяль-ність з участю іноземного інвестора підлягають обов'язко-

вій реєстрації у порядку і строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Нарешті, за своїм змістом угода повинна відповідати вимогам закону, а також інших актів, виданих органами державної влади і управління в межах наданої їм компетен-ції. За ст. 4 ЦК цивільні права та обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод хоч і не перед-бачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Особливе місце серед недійсних угод посідають угоди, що за своїм змістом суперечать інтересам держави і сус-пільства, тобто порушують основні принципи існуючого державного і суспільного ладу. Відповідно до ст. 49 ЦК як-що угоду укладено з метою, яка завідомо суперечить інте-ресам держави і суспільства, то за наявності умислу з обох сторін — у разі виконання угоди обома сторонами — у до-ход держави стягується все одержане ними за угодою, а у разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується у доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За на-явності ж умислу лише в однієї із сторін все одержане нею за угодою має бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується у доход держави. Як роз'яснив Пленум Верхов-ного Суду України в постанові "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978р.1 до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної чи приватної власності з корисливою метою, використання майна, що перебуває у їхній власності або користуванні, на шкоду інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

У проекті ЦК (ст. 218) формулюються умови і правові наслідки вчинення правочинів, які порушують публічний порядок і суперечать моральним засадам суспільства. Такі

Постанови Пленуму Верховного Суду України в криміналь-них та цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — № 1. — 1995. — С. 280.

правочини є недійсними, а збитки, завдані ними державі, Автономній Республіці Крим, адміністративно-територі-альним утворенням, а також іншим особам, відшкодовує сторона, яка є винною у вчиненні таких правочинів, на за-гальних підставах і у повному обсязі.

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з мо-менту її укладення. Проте, якщо із самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбут-нє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на май-бутнє (ст. 59 ЦК).

§ 4. Зміст і тлумачення договору

Зміст договору як спільного вольового юридичного ак-та сторін становлять, по-перше, умови, щодо яких вони дійшли згоди, і, по-друге, ті умови, які приймаються ними як обов'язкові внаслідок чинного законодавства. Іншими словами, зміст договору — це ті умови, на яких укладена відповідна угода сторін. Якщо договір оформлено письмо-во у вигляді одного документа, підписаного сторонами, або шляхом обміну листами, то відповідні умови фіксуються у пунктах договору, в яких можуть міститися і посилання на норми чинного у цій сфері законодавства. Оскільки дого-вір є підставою виникнення цивільно-правового зобов'я-зання, то зміст цього зобов'язання розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору.

Відповідно до ст. 153 ЦК договір вважається укладе-ним, якщо між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істот-ними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні