6) договори про сумісну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічне співробітництво тощо).

Зрозуміло, що навіть у межах кожної із названих груп договорів дається лише приблизний перелік окремих видів договорів, бо відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК цивільні права та обов'язки виникають як з угод (договорів), передбачених законом, так і з угод, які хоч і не передбачені законом, але йому не суперечать.

Загальні положення щодо укладення,

виконання, забезпечення

підприємницьких договорів

та відповідальності за їх порушення

§ 1. Укладення договорів

Оскільки договір є спільним юридичним актом двох чи кількох осіб, погодження ними умов договору проходить принаймні дві стадії: шляхом пропозиції однієї сторони ук-ласти договір, яка має назву оферти, і прийняття пропози-ції другою стороною, або акцепту. Відповідно сторона, яка зробила пропозицію, називається оферентом, а сторона, яка прийняла її, — акцептантом.

Загальний порядок укладення цивільно-правових дого-ворів визначений у статтях 153—159 ЦК. Порядок укладен-ня господарських договорів між підприємцями і врегулю-вання між ними передцоговірних спорів закріплений у ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу України. Іс-нують певні особливості укладення біржових угод (догово-рів), проведення торгів на аукціонах, у порядку конкурсу тощо.

Щоб вступити у договірні відносини, один із учасників повинен виявити свою ініціативу, тобто виступити з про-позицією укласти договір (офертою). Але чи всяка ініціати-ва (пропозиція) може вважатися офертою і породжувати певні юридичні наслідки для особи, яка її зробила? Чин-ний ЦК не містить ознак оферти, хоч вони можуть бути ви-ведені із загальних положень цивільного законодавства шляхом доктринального тлумачення.

о„ „_ т4пг А'^^* І-&4&К:'-

оа ст.-вт^діро&кту-чцк офертою визнається пропозиція укласти договір, яка адресована одній або кільком особам, містить вказівку на істотні умови майбутнього договору і виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати се-бе зв'язаною договором у разі її прийняття (акцепту). Отже

цілком очевидним є те, що в умовах становлення нової си-стеми господарювання питання поняття господарського договору, його суттєвих ознак, порядку укладання напов-нилися новим змістом та потребують нових, творчих під-ходів до їх теоретичного осмислення та юридичного ана-лізу. Хоча за роки незалежності в Україні прийнято чимало законодавчих актів, які певною мірою регулюють і договір-ні відносини у сфері господарювання, проте господарське законодавство в цій частині потребує подальшого удоско-налення.

Правове регулювання господарсько-договірних відносин в Україні

§ 1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ .

Поділ договорів і заснований на цьому осмислений роз-гляд їхніх видів слід обґрунтовувати не зовнішніми об-ставинами, а відмінностями, закладеними в природі самого договору.

Георг В.Ф. Гегель. Філософія права.

Господарський договір є збірним поняттям, що охоплює різні договірні види (купівлі-продажу, поставки, переве-зення, оренди, підряду на капітальне будівництво тощо), які подібні за принципами нормативної регламентації. Го-ловним у дослідженні поняття господарського договору є виявлення спільних ознак, які властиві різним видам дого-ворів — як пойменованих у чинному законодавстві, так і не названих. Практична значущість та смисл вивчення по-лягає у виявленні спільних засад та принципів правового регулювання договорів у галузі господарювання, яке по-винне бути комплексним, якісним і ефективним.

Дослідження сутності господарського договору прово-диться, звичайно, на основі його порівняння з цивільно-правовим договором. Наукою цивільного права господар-ські договори розглядаються як вид цивільно-правових договорів, а саме його поняття — як таке, що знаходиться у . відношенні субординації (підпорядкованості) з поняттям цивільно-правового договору. Чинний Цивільний кодекс Української РСР (далі — ЦК)' не містить визначення «гос-подарський договір». Однак звичайні порівняльний та фор-

1 Цивільний кодекс Української РСР // Кодекси України. Кн. 2. - К.: Юрінком Інтер. 1997.

мально-логічний методи дослідження ' дають змогу здій-снювати лише прості операції зіставлення. Головним же у методології вивчення господарського договору, як і будь-якого правового явища, повинен бути системно-функціо-нальний метод дослідження. Система є об'єктивно існую-чим комплексом пов'язаних елементів. Структурні еле-менти системи закріплюють і виражають її якісні особли-вості. Завдання системного аналізу полягає у дослідженні системи у взаємозв'язку усіх її елементів, функціонуванні й розвитку, в об'єднанні єдиним предметом, системи, її за-гальною логікою і спрямованістю.

Правова доктрина радянського періоду багата на фун-' даментальні теоретичні дослідження, присвячені госпо-' дарському договору, які належать видатним представни-кам науки господарського права та цивілістики. Але якщо законодавець практично завжди розглядав господарський договір як складову частину інституту договору в радянсь-кому цивільному праві, то в теоретичних дослідженнях єд-ності поглядів на природу господарського договору не бу-ло. При цьому генетичний зв'язок господарських та ци-вільно-правових договорів у літературі з господарського права, як правило, сумніву не піддається.

Для більш повного уявлення про становлення та роз-виток теорії господарського договору наведемо в загальних рисах його періодизацію в радянському праві3.

Перший етап охоплює час від появи планово-договір-них зобов'язань і триває до 1938 р. Він характеризується поглядом на господарський договір як на інститут госпо-дарського права. У період відродження товарного вироб-ництва та обміну (НЕП) договірне право в теорії і законо-

2 Згадаємо слова І. Канта про те, що застосування формальної логіки забезпечує лише формальну правильність, а не істинність су-дження, і жодним критерієм вона не в змозі виявити помилки, які стосуються не форми, а змісту (Кант Й. Критика чистого разу-ма // Кант Й. Соч. - М.: Мьісль, 1964. - Т. 3. - С. 160).

^ Подано за: Овчинников Н.И. Понятие й классификация хозяй-ственньїх договоров. — Владивосток: Изд-во Дальневосточ. ун-та,

І 07П _ Г Ч_ 1 1

давстві розглядалося як єдине ціле, хоча на диференціацію правового регулювання договірних відносин не могла не впливати багатоукладність економіки країни.

Прикладом такої диференціації була регламентація
концесійних договорів (на експлуатацію державного май-