Певною мірою на концесійний договір поширювалися планові засади господарювання: встановлювався рівень виробництва, який заборонялося скорочувати навіть за /мови несприятливої економічної кон'юнктури; передба-Іалися плановий збут продукції та планові закупівлі у дер-кави. За участь у концесійних відносинах концесіонери примували низку пільг та привілеїв (зокрема право безми-*ного ввезення обладнання, необхідної сировини і спо-кивчих товарів для свого персоналу). В оподаткуванні

концесійні підприємства майже прнріьпюпо^г,^,, „„ „,г„_. вних підприємств. Держава не раз відстрочувала платежі концесіонерів, обмежувала кількість випадків безспірного стягаення і застосування репресивних заходів до концесіо-нера-боржника. Законодавець гарантував невтручання дер-жави в господарсько-адміністративну діяльність концесіо-нера поза межами договору концесії 4.

Наприкінці 20-х років П.1. Стучкою було висунуто тезу про двохсекторність права, тобто про необхідність виокре-млення права, що регулює майнові відносини в соціалісти-чному секторі, від цивільного права, яке повинно регулю- ; вати відносини у приватному секторі народного господар-ства та між різними секторами. П.І. Стучка вважав, що до- ! говірне оформлення господарських зв'язків може мати ! місце лише в праві цивільному. Таким чином, він проти-ставляв договірні засади як принцип цивільного права плановим засадам як основному принципові господарсь-ко-адміністративного права. Така позиція була піддана критиці представниками теорії господарського права. Л. Гінцбург зазначав, що безживна схема прямого поста- ] чання та внутрішньоорганізаційного регулювання посту-пається місцем конкретному різноманіттю найскладніших договірних відносин, за допомогою яких планові заходи

втілюються у життя .

В господарсько-правовій літературі цього періоду за-значалося, що існування в радянському господарстві двох форм організації обміну, які визначаються різницею між державною та колгоспно-кооперативною власністю, зумо-влює застосування двох різних типів договорів. Товарний обіг, що спирався на безпосереднє планування і зумовлю-вався єдністю державної власності, отримав свій вираз в «плановому» господарському договорі. Ринковий же обіг, в який включається більша частина продукції колгоспів і який регулюється з боку держави економічними важелями

4 Исаев И.А. Правовьіе вопросьі использования частого капи-тала в восстановлении советского народного хсшйства (1921— 1925 гг.). - М.: ВЮЗИ, 1977. - С. 43-44.

5 Подано за: Овчинников Н.И. Цит. праця. — С. 4.

та опосередкованими формами планування, нормувався «цивільно-правовим» (загальноцивільним) договором. І хоча в літературі того часу багато питань (зокрема, співвід-ношення господарського та цивільного договору, визна-чення сфери розповсюдження в товарному обігу кожного з цих типів договорів, розмежування 'їх за принципом пла-нування економічного обігу тощо) були спірними, перева-жав погляд на господарський договір як на інститут госпо-дарського права, що відрізняється від цивільно-правового договору.

Другий етап розвитку теорії господарського договору починається від 1938 р. і продовжується до 1956 р. Саме на сумнозвісній Нараді з питань науки радянської держави і права у 1938 р. під керівництвом головного теоретика ра-дянського права того часу А.Я. Вишинського концепцію господарського права було піддано остракізмові, її прихи-льників оголошено «ворогами народу» і закладено дуаліс-тичний підхід до правового забезпечення регулювання економіки з позицій цивільного та адміністративного пра-ва 6. Такий підхід означав, що вертикальні зв'язки в управ-лінні народним господарством забезпечувало адміністра-тивне право, а горизонтальні зв'язки товарного обміну — цивільне. Це було не випадково, адже жорсткій бюрокра-тичній системі керівництва народним господарством не потрібні були «обтяжливі» правові конструкції, оскільки правопорядок в економіці повинен був забезпечуватися за допомогою адміністративних методів 7.

У цей час договір став розглядатися як єдиний цивіль-но-правовий інститут, визнавалося, що в межах єдиної сис-

6 «"Теорія" двохсекторного права нерозривно пов'язана з по-глядами правих капітулянтів, які були куркульською агентурою... практичні висновки з контрреволюційної "теорії господарського права" були проявленням зрадницької роботи бухаринсько-троцкіст-ських шпіонів і шкідників, які орудували і в області радянського ци-вільного права"» (Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. — К., 1941.-С. 15-16).

7 Предпринимательское (хозяйственное) право: Учеб. В 2 т. Т. ! / Отв. ред. О.М. Олейник. - М.: Юристь, 1999. - С. 139-140.

ТЄМИ ЦИВІЛЬНО-ПраВОВОГО ДОГОВОРУ ВІДМІННОСТІ илг>іиів, щ

але їхній ступінь не достатній для розчленовування єдино- Я го інституту на низку самостійних інститутів. Специфіка Щ нормування тієї чи іншої сфери майнових відносин зна- ! ходить своє законодавче закріплення в нормах про той чи інший тип договорів. У спеціальній літературі досліджува-лася проблема співвідношення плану і договору, було вве-дено термін «договір, що базується на плані», під госпо-дарськими договорами пропонувалося розуміти договори планові і відносити до них договори купівлі-продажу між соціалістичними організаціями та підрядні договори