й Багатозначне уявлення про договір з певними змі-нами знайшло реалізацію в цивільному законодавстві України, цивільних кодексах інших країн (Російської Фе-дерації, Франції, Нідерландів), які побудовано за пандект-ною системою. Одним з небагатьох винятків є Німецьке цивільне уложення в тому розумінні, що поняття до-говору вживається в ньому як даність, яка не потребує пояснень ".

Сукупність особливостей господарського договору як угоди і як зобов'язального правовідношення дасть змогу,

10 Тільки після поділу підстав виникнення зобов'язань на дого-вори та делікти сошгасіш стаз розглядатися як забезпечена позовом угода (сопуєпііо) на відміну від такої ж угоди, позбавленої захисту (расшт).

11 Багатолонятійне уявлення про договір в юридичній літературі послідовно розвинуте, зокрема,'в працях О.С. Іоффе («Обязательст-векное право», 1975), В.П. Мозоліна («Договорное право в США й ЄССР. История й общие концегщии», 1988), М.І. Британського (зо-крема, «Договорное право», 1999). Протилежна точка зору висловлю-.валась О.А. Красавчиковим (наприклад, «Юридические фактьі в со-ветском граждднском праве», 1950) та Р.О. Халфіною («Значение й сущность договора в соииалистическом гражданском праве», 1952).

на наш погляд, сформулювати поняття господарського до- і
говору як інституту господарського права. ;

Слід наголосити, що в господарсько-правовій науці і /
цивілістиці питання про ознаки господарських договорів 1
було дискусійним. Однак спеціальний суб'єктний склад
господарського договору як одна з кваліфікуючих ознак .1
господарського договору сумніву не піддавався 12. В сучас- і
них умовах ця ознака, набуваючи нового змісту, зберігає |
своє значення п. 1

Для визначення того чи іншого договору господарсь- ]
ким необхідною є наявність у його сторін правового стату- і
су суб'єкта господарювання. -^

В законодавстві ряду зарубіжних країн (які належать ' як до континентальної системи права, так і до системи за пального права), різниця між господарським (комерції; ним) договором і цивільно-правовим договором проводи ться як за суб'єктами, так і за спрямованістю договору Так, у торговельному праві Німеччини центральне місі:^ посідає поняття комерсанта (індивідуальний або колекти-вний суб'єкт), яке класифікується за видами («за обов'яз-ком», «за необхідністю», «за бажанням», «в силу реєстра-ції», «невеликий комерсант», «за формою») у першому розділі Німецького торговельного зводу (НТЗ). Відповід-но до § 343 НТЗ торговельними є всі угоди комерсанта, що належать до ведення його торговельного промислу.

12 Брагинский М.И. Общее учение-о хозяйственньїх договорах. -Минск: Наука й техника, 1967. — С. 21; Вердішков В.Г. Хозяйстве;: нме договори. — М.: ВЮЗИ, 1965. — С. 5—6; Лаптев В.В. Предме. система хозяйственного права. — М.: Юрид. лит-ра, 1969. С. 24—42; Луць В.В. Господарські договори. — Львів: Вид-во Льь;. ун-ту, 1973. — С. 9—13; Можейко В.Н. Хозяйственньїй договор й СССР. — М.: Госюриздат, 1962. — С. 9; Овчинников Н.И. Понятие й классификация хозяйственньїх договоров. — Владивосток: Изд-ио Дальневосточ. ун-та, 1970. — С. 17; Побирченко И.Г. Хозяйственная юрисдикция (обшее учение). — К.: РИО МВД УССР, 1973. — С. 46, 48; Шелестов В.С. Хозяйственньїе договори: Конспект лекций для студентов Харьков. юрид. ин-та. — X., 1965. — С. 25.

13Деякі питання правового регулювання суб'єктного складу гос-подарських договірних відносин будуть розглянуті нами далі.

|ри цьому застосовується презумпція торговельної

ггоди, передбачена § 344 НТЗ: «Юридичні угоди, здій-

інювані комерсантом, у випадку сумніву вважаються та-

оши, що належать до ведення його торговельного про-

Іислу» н.

й На думку правознавців, для всіх національних систем

Ірава характерна наявність особливих правил:

;> — діяльності комерсантів як самостійних підприємців,

подіють на промисловій основі |5;

е — укладання торговельних (комерційних) угод та ви-

онання договірних зобов'язань за такими угодами.

В цілому тенденція розвитку законодавства полягає в

ому, що поряд із застосуванням однакових правил у

цивільній та торговельній сферах зберігається спеціальна

, ешментація діяльності комерсантів та їхніх договорі^ як

таких, що не властиві суто цивільним відносинам І6.

Питання про спеціальний суб'єктний склад господар-ських договорів безпосередньо пов'язане з поняттям суб'єкта господарювання.

14 Германское право. Ч. 2. Германское торговое право й другие закони: Пер. с нем. / Серия: Современ. зарубсж, й междунар. частіше право. — М.: Междунар. центр финансово-зкон. развития, 1996. — С. 129.

15 Єдиний комерційний кодекс США ипіГопп Согшпегсіаі Охіе містить таке визначення: "«Комерсант» — це той, хто здійснює опе-рації з товарами певного роду або будь-яким іншим чином за родом своїх занять веде себе так, нібито він володіє особливими знаннями чи досвідом відносно операцій або товарів, які є предметом угоди, а гакож той, хто може розглядатися як такий, що володіє такими знан-нями чи досвідом внаслідок того, що він використовує послуги аген-га, брокера або особистого посередника, який веде себе так, нібито зін володіє такими знаннями або досвідом". Відповідно комерцій-ною угодою визнається будь-яка угода, відносно якої обидві сторони Іважаються такими, що володіють знаннями чи досвідом комерсан-гів (стаття 2—104) (Единообразньїй торговий кодекс США / Пер. с Інгл.: Серия; Соврем. зарубеж. й междунар. частное право. — М.: Междунар. центр финансово-зкон. развития, 1996. — С. 58).

'"Гражданское й торговое право капиталистических государств / Іод ред. Е.А. Васильєва. — М.: ^^ка^^а^зі^а^^^шие^і^ии1ш93.,=«-« *

Відповідно до визначення, яке міститься у ст. 1 Закону України від 11 січня 2001 р. «Про захист економічної кон-куренції» 17, суб'єктами господарювання е: юридична осо-ба (незалежно від організаційно-правової форми та форми власності) чи фізична особа, що здійснює діяльність виро-бництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у т. ч. яка здійснює контроль над іншою юри-дичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарю- ; вання, якщо один або декілька з