;' економічний поділ господарської діяльності на основну та
допоміжну не має значення в галузі правової регламентації
господарських відносин, оскільки й основна, й допоміжна
діяльність рівною мірою відносяться до виробничо-госпо-
дарської діяльності та спрямовані на досягнення кінцевого
господарського результату24. * . :
Однією з головних умов здійснення господарської дія-
льності є державне підтвердження законності входження
суб'єктів до сфери господарського обігу. Вдалим є термін
«легітимація», запропонований В.С.Мартем'яновим стосо»
вію процедури визнання державою за суб'єктом статусу*

господарюючого 25. В деяких випадках державна реєстра-ція суб'єктів господарювання доповнюється державним ліцензуванням певного виду такої діяльності, без якого не-можлива правомірна участь суб'єктів господарювання в економічному обороті. В силу цього державна реєстрація і

23 Господарське право: Практикум. — С. 91.

24 Договори в социалистическом хозяйстве / Огв. ред. О.С. Иоф-фе. — М.: Юрид. лит-ра, 1964. — С. 11; Оачинников Н.И, Понятие й классификация хозяйствснньїх договоров. — С. 29; Побчрченко И.Г, Хозяйствснная юрисдикция. — С. 47.

25 Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Т, 1. Общие положе-ння: Курс лекций. — М.: Изд-во БЕК, 1994. — С. 55.

ліцензування (у встановлених законом випадках) є еле-ментами легітимації.

Як зазначається в літературі, внутрішній взаємозв'язок державної реєстрації і ліцензування полягає у виникненні загальної (при державній реєстрації) та спеціальної (при от-риманні ліцензії) господарської правоздатності26. Іноді по-рядок реєстрації суб'єкта господарювання і ліцензування його діяльності настільки інтегровані, що являють собою єдиний акт легітимації. Специфічним прикладом цього є по-рядок створення, державної реєстрації та ліцензування діяль-ності банків, передбачений розділом II Закону України від 7 грудня 2000 року «Про банки та банківську діяльність» 2?.

Для певного кола суб'єктів господарювання, а саме ор-ганів господарського управління, таку легітимацію не пе-редбачено. Держава-иласник господарює через створю-ваних нею суб'єктів, які є юридичними особами. Згідно із ч/2 ст. 26 ЦК, правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випад-ках, коли вона повинна діяти на підставі загального поло-ження про організації даного виду, — з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення.

Істотною особливістю участі даних суб'єктів в госпо-дарсько-договірних відносинах є те, що їхня діяльність у господарюванні не пов'язана з підприємницькими цілями. Господарська правосуб'єктність таких органів практично вичерпується їх компетенцією, обсяг якої зафіксовано в загальної та спеціальної дії нормативних актах, якими ви-значається правовий статус таких суб'єктів (Конституції України, положеннях про міністерства, відомства). Легі-тимною підставою участі цих суб'єктів у господарюванні є рішення про створення таких суб'єктів, що приймається у встановленому законом порядку. Згідно із п. 15 ст. 106 Конституції України, Президент України утворює, реорга нізовус та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра Укр;

^ Понова Ж.А. Правовьіе проблеми легитимаїши предпринш.,. тельства // Гос. й право. — 1997. — № 5. — С. 46. 27 Уряд, кур'єр. — 2001. — 17 січ. — № 8.

ни міністерства й інші центральні органи виконавчої вла-ди, діючи в межах коштів, передбачених на утримання ор-ганів виконавчої влади.

Сучасна господарсько-правова доктрина суттєво роз-ширила перелік суб'єктів господарювання, прикладом чого є, зокрема, ст. 55 проекту Господарського кодексу України. Ними є:

1) господарські організації — підприємства та об'єд-нання підприємств, а також інші організації, передбачені цим Кодексом, що утворені для здійснення господарської діяльності і зареєстровані в установленому порядку як гос-подарюючі суб'єкти;

2) громадяни України та інші фізичні особи, які здійс-нюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно и> закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи сподарських організацій (структурні одиниці), утворені Іми для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, визнання за тим чи іншим суб'єктом зтусу господарюючого, в принципі, не пов'язується з на-Іністю у нього статусу юридичної особи.

Класична форма юридичної особи була насамперед за-кріпленням за тим чи іншим господарським утворенням відокремленості групової приватної власності не тільки відносно інших суб'єктів господарських відносин, але й тих, хто створював це утворення 8, а також охоплювала всю його майнову діяльність. Такій формі відповідає кате-горія юридичної особи, описана у ст. 23 чинного ЦК як організація, що володіє відокремленим майном, може від масного імені набувати майнових і особистих немайнових прав та нести обов'язки, бути позивачем і "відповідачем у суді, арбітражному та третейському суді29.

28 Зинченко С.А., Лапач В.А. Субьект предпринимательства как юридическое лицо // Гос. й право. — 1995. — № 7. — С. 51.

29 Детальніше про трансформацію поняття юридичної особи в сучасному приватному праві див. праці М.1. Кулагина «Государст-венно-монополистичесюїй капитализм й юридическое лицо» й «Предлринимательство й право: опит Запада» (Кулагин М.И. И:Л5-

Однак, як визначають дослідники, на певній стадії ви-сокий рівень концентрації і централізації капіталу призво-дить до зворотного процесу, тобто дроблення капіталу та появи дочірніх компаній, які нарівні з материнськими компаніями мають права юридичної особи, однак мають різну ступінь залежності від останніх — від побічного впливу до безпосереднього підпорядкування м.- '

У публікаціях з цього питання вказується на те, що правова категорія юридичної особи змінює свою природу та виконує службову роль відносно інших категорій: під-приємств, установ, інших комерційних та некомерційних структур. Фактично статус юридичної особи став правовим виразом не абсолютної, а лише відносної майнової відо-кремленості суб'єкта господарювання, оскільки його дія-льність регламентується законом і власником майна (упов-новаженим ним органом)31.

Реалії сучасного економічного життя є такі, що у про-цесі здійснення своєї діяльності суб'єкти господарювання можуть набувати ряд прав та обов'язків, які виходять за межі суто господарського обігу. В юридичному плані це означає, що будь-який суб'єкт господарювання, незалеж-но від наявності