ранньїе трудьі. — М.: Статут (в серии «Классика российской цивили-зации»), 1997). Про проблемні питання теорії юридичної особи див. також: Толстой Ю.К. К разработке теории юридического лица на со-временном зтапе // Проблеми современ. граждан. права: Сб. ста-тей. - М. : Городец, 2000. - С. 81-112.

30 Мамутов В.К., Чувпиію О. О. Господарче право зарубіжних кра-їн. — К.: Ділова Україна, 1996. — С. 52.

31 Зинченко С.А., Лапач В.А. Цит. праця. — С. 58, 59.

32 Знаменский Г.Л. Хозяйственньїй механизм й право. — С. 61.

нормміститься в антимонопольному законодавстві, зако-нодавстві про захист від недобросовісної конкуренції, по-датковому законодавстві, нормативних актах, які регулю-ють порядок державної реєстрації суб'єктів підприємниць-кої діяльності та видачі ліцензій (дозволів) тощо. Таким чином, будь-який суб'єкт господарювання діє в особливій «системі координат»: як автономний товаровиробник і як суб'єкт, на діяльність якого впливають державні органи управління й контролю.

Для господарського обігу важлива не знеособлена юридична особа як така, а конкретний різновид широкого кола суб'єктів господарювання. З цього виходить, шо на-явність статусу юридичної особи є хоча й важливою, але лише однією з ознак суб'єктів господарювання, до того ж не всіх: можна бути суб'єктом господарювання й при цьо-му не бути юридичною особою 33.

Традиційно радянська правова наука суб'єктами гос-. юдарських відносин і сторонами господарського договору пізнавала тільки господарські (за термінологією закону — оціалістичні) організації, тобто колективних суб'єктів.

На початку 70-х років у науці господарського права бу-з висловлена думка про те, що відносини, в які вступають юмадяни при здійсненні індивідуальної трудової діяль- . зеті (наприклад, ведення підсобного господарства колго-Іного двору, діяльності скооперованих ремісників), є ладовими відносин суспільного відтворення, а сама дія-ність за економічним змістом є господарською 34.

^ Мамутов В.К., Чувпіью О.О. Господарче право зарубіжних кра-

- С. 52.

м Таннук И.А., Ефимочкин В.П., Абова Т.Е. Хозяйствешше обязз-ьства. — М.: Юрид. лит-ра, 1970. — С. 26, 27. Подібну позицію з >га питання зайняв представник цивілістичної науки Ю.Х. Калми-І, який висловив думку про те, що громадяни можуть виступати остійними суб'єктами господарських відносин на стадії обміну та живання, а штучне звуження поняття господарських відносин до Ія взаємовідносин тільки господарських організацій не узгоджу-:я з економічною суттю господарської діяльності (Калмьїков Ю.Х. вовое регулирование хозяйствешшх отношений. —' Саратов:

-во Саратов, ун-та, 1982. - С. 12).

Оновлення радянського законодавства наприкінці 80 — В початку 90-х років 35 змусило теоретично переосмислити Я роль і місце громадянина у системі господарювання країни, -т Господарсько-правовою наукою була визнана соціаль-^і на значущість різних форм господарювання громадянина: Я індивідуальна трудова діяльність, об'єднання громадян в-Я трудові господарства, створення громадянином власного-^ підприємства або придбання його на основі приватизації ' чи іншим законним шляхом36, а також зроблено висновок про те, що рівноправним суб'єктом господарського права стає окремий громадянин чи група осіб, які не є юридич-ною особою 37.

У новій парадигмі юридичного мислення принциповим повинно бути визнання за індивідом права на власну господар-ську діяльність. На думку Д.Н. Сафіулліна, це право являє собою можливість здійснювати будь-яку господарську дія-льність, що не заборонена законом. При цьому особі не «да-| руються» права, а держава тільки визнає її володарем права! на власну господарську діяльність, реалізація якого зумов-І лена тільки інтересом особи та її особистою ініціативою38. І

35 Закон СССР от 26 мая 1988 г. «О кооперации в СССР» // Ве-домости Верхов. Совета СССР. — 1998. — № 22. - Ст. 355 (далі -ВВСС); Закон СССР от б марта 1990 г. «О собственности в СССР» // Ведомости Сьезда народ, депутатов СССР й Верхов. Совета СССР. — 1990. — № 11. — Ст. 164; Закон СССР от 14 марта 1990 г. «Об учреж-| дении поста Президента СССР й внесений изменений й дополнении в Конституцию (Основной Закон) СССР» // Там само. — № 12. -2 Ст. 189; Закон СССР от 10 апреля 1990 г. «Об основах зкономическихІ отношений Союза ССР, союзних й автономних республик» // Там] само. — № 16. — Ст. 270; Основи законодательства Союза ССР и: союзних республик об аренде от 23 ноября 1989 г. // Там само. — 1989. - № 25. - Ст. 48.

36 Мартемьянов В. С. Правовьіе вопросьі создания нових струк-тур при переходе к рьінку // Предприятие: внутрен. й внеш. хоз. (правовме аспекти). — М.: ИГП АН СССР, 1991. — С. 28.

37 Андреев В.К. Предприятия й форми собственности // Там

само. — С. 16.

38 Сафиуллин Д.Н. Теория й практика правового регулиропа;І., хозяйствешшх связсй в СССР. — Свердловск: Изд-во Урал, уь-юоп _ г 15.

Визнання українською державою економічної свободи ; індивіда відображене в Законі України від 7 лютого 1991 р. і «Про підприємництво» 39. Відповідно до ст. 2 цього Зако-ну, суб'єктами підприємницької (отже, й господарської) діяльності визнаються громадяни України, громадяни ін-ших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Конституція України за-кріпила право кожного на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом (ч. 1 ст. 42)40.*

,-.- Однак лише Законом України від 13 травня 1997 р. «Про внесення змін