8. Існує ще один вид договору — так званий публічний договір. Публічним визнається договір, укладений комерційною організацією, який визначає її обов'язки щодо продажу товарів, виконання робіт або надання послуг, які така організація за характером своєї діяль-ності має здійснювати щодо кожного, хто до неї звертається (послуги зв'язку, готельного обслуговування тощо).

Комерційна організація не вправі надавати переваги одній особі перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного дого-вору є однаковими для всіх споживачів за винятком випадків, І^оли ., законом та іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.

§ 3. Договір як угода, згода і зобов'язання. Сторони в договорі

Договір як правовий інститут містить ознаки угоди, згоди і зобо-в'язання одночасно.

Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на вста-новлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми.

Одностороння угода — це угода, для здійснення якої відповідно до закону, інших правових актів або згоди сторін виражена воля тільки однієї сторони. Прикладом такої угоди можуть бути заповіт, дові-реність..

Для двосторонньої угоди .необхідна взаємоузгодженість волі обох сторін. Договір є двосторонньою угодою.

Дл'я здійснення' багатосторонньої угоди необхідним є відповідно вираження волі трьох і більше сторін. Такі угоди теж називаються договорами.

Необхідно розрізняти односторонні угоди й односторонні догово-ри. Якщо в односторонній угоді виражається воля лише однієї сторо-ни, то в односторонньому договорі виражається воля двох сторін. Одностороннім такий договір називається тому, що в однієї сторони є тільки права, а в другої — тільки обов'язки. Яскравим прикладом подібного договору є договір позики. У позикодавця є право вимоги повернення боргу, а в позичальника — обов'язок повернути борг.

Договір як угода сторін є однією із якісних характеристик догово-ру. Іншим видом характеристики договору є його змістовний аспект, який полягає в тому, що договір являє собою зобов'язання, ним по-роджене. Отже, договору стосуються всі питання виникнення, зміни і припинення зобов'язань, виконання зобов'язань, переходу прав і обо-в'язків сторін за зобов'язанням, відповідальності сторін.

Договір одночасно є і домовленістю, згодою сторін, тому вирішення питання досягнення взаємоузгодженої обопільної згоди сторін, єди-ного волевиявлення в договорі та єдиної волі, в ньому вираженої, теж є однією з якісних характеристик договору.

Оскільки договір є зобов'язанням, сторони в ньому мають най-менування, властиві для зобов'язань. Особа, яка зобов'язана вчинити на користь іншої особи певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, нази-вається боржником, а особа, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку,— кредитором.

Для визнання договору дійсним сторони в ньому мають бути повністю правоздатними і дієздатними в обсязі, якого вимагає за-кон.

Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права і обов'язки, її має кожний громадянин. Припиняється правоздатність громадянина з його смертю.

Цивільна дієздатність визначається як здатність громадянина свої-ми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обо-в'язки. Розрізняють повну, відносну (або часткову) і мінімальну дієздатність. Вона також може бути обмеженою або ж громадянин може бути визнаний повністю недієздатним.

Повна дієздатність настає з досягненням повноліття, тобто 18-річного віку. З цього правила є виняток: якщо жінка уклала шлюб до досягнення нею 18-річного віку, вона стає дієздатною в повному об-сязі.

Відносно (частково) дієздатними вважаються неповнолітні у віці від 15 до 18 років. Неповнолітні у цьому віці мають право вчиняти дрібні побутові угоди, розпоряджатися своєю заробітною платою, заробітком, стипендією, самостійно здійснювати свої авторські або винахідницькі права, вносити вклади до кредитних установ і розпо-ряджатися ними, нести цивільно-правову відповідальність за шкоду.

Проте взагалі укладати угоди неповнолітні у віці від 15 до 18 років
І мають право лише за згодою батьків або усиновителів чи піклуваль-
ників. При цьому достатньо згоди лише одного з батьків (ст.14 ЦивК).
і Мінімальну дієздатність мають неповнолітні віком до 15 років.
Це означає, що вони мають право укладати дрібні побутові угоди,
вносити вклади в кредитні установи і розпоряджатися ними само-
стійно.

За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, відповіда-ють його батьки (ст.14 ЦивК).

Дієздатність може бути також обмеженою. Обмеження дієздатності встановлюється в судовому порядку і може настати за наявності зло-вживання особою спиртними напоями або наркотичними засобами, яке ставить її і сім'ю в тяжке матеріальне становище (ст. 15 ЦивК).

Обмежено дієздатна особа може укладати угоди по розпоряджен-ню майном (купівля-продаж, дарування, міна) лише з дозволу піклу-вальника. Вона може розпоряджатися своїм заробітком, пенсією, сти-пендією теж лише за згодою піклувальника.

Громадянин також може бути визнаний повністю недієздатним. Таким він визнається в судовому порядку з часу набрання рішенням ч законної сили. Громадянин може бути визнаний недієздатним тоді, N коли він у разі душевної хвороби або недоумства не може розуміти К значення своїх дій або керувати ними (ст. 16 ЦивК). К Праводієздатність є необхідною умовою для участі як сторони & в укладенні угод і договорів не лише для громадян, але й для юридич-К них осіб. Юридичними особами визнаються організації, які мають і! відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особи-N стих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідача-г