Раніше вважалося, що однією з головних ознак су-б'єкта господарювання є певна організаційно-правова форма господарської діяльності, тобто передбачена зако-нодавством організаційна структура, в якій діє суб'єкт [звичайно, це або підприємство, або установа чи орга-нізація). З визнанням за індивідом права на зайняття під-Іриємницькою діяльністю ця ознака втрачає свою універ-:альність і зберігає певне значення тільки стосовно колек-*

ивних утворень.

Стороною у господарських договорах можуть виступа-и органи господарського керівництва — державні і недер-

39ВВР. - 1991. - № 9. - Ст. 85. 40Там само. - 1996. - № ЗО. - Ст. 14І. 41 Там само. - 1997. - № 25. - Ст. 171.

жавні. До них належать організації (господарські об'єд-нання і головні підприємства промислово-фінансових груп), що безпосередньо здійснюють керівництво низови-ми господарськими організаціями, і центральні органи гос-подарського керівництва — галузеві господарські міністер-ства й відомства.

Виступаючи стороною у господарських договорах, дер-жавні органи господарського керівництва «проявляють» по-двійну природу: вони здійснюють функції власника й вод-ночас знаходяться з іншою стороною договору у відносинах диспозитивності. Так, відповідно до ст. 7 Закону України від 19 лютого 1997 р. «Про приватизацію державного май-на» 42 Фонд державного майна України (далі — ФДМУ) та його регіональні відділення й представництва виступають орендодавцями майна, що знаходиться у державній власно-сті, і продавцями майна, що знаходиться в державній влас-ності, в процесі приватизації, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні господарських товариств.

У сучасному економічному обороті України поряд з юридичними особами беруть участь різноманітні відособ-лені підрозділи господарських організацій, які не мають статусу юридичної особи, — від практично повністю зале-жних до таких, що мають високий ступінь господарської самостійності. Однак правове положення таких підрозділів регулюється чинним законодавством лише в узагальнено-му вигляді. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 27 бе-резня 1991 р. «Про підприємства в Україні» 43 ст. 9 Закону України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товарист-ва» 44, ст. 23 Закону України «Про банки та банківську дія-льність» господарські організації мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені під-розділи, які не є юридичними особами, з правом відкриття поточних та розрахункових рахунків, і затверджувати по-ложення про них. Слід зауважити, що в наведених законо-

42 Там само. - № 17. - Ст. 122.

43Там само. - 1991. - № 24. - Ст. 272.*

"Там само. - № 49. - Ст. 682.

ловчих актах поняття відособленого підрозділу не визнача-
ється, в інших актах чинного законодавства використову-
ються інші визначення: структурні підрозділи та структур-
ні одиниці (у ст. 4 Закону України від 14 березня -1995 р.
«Про оренду державного та комунального майна» 45, ст. -5
Закону України від 19 лютого 1997 р. «Про приватизацію
державного майна», Положенні про порядок приватизації
структурних підрозділів (одиниць) підприємств (об'єд-
нань), затвердженому Фондом державного майна України
та Антимонопольного комітету України від 4 травня
І994р. 46тощо). . * ...:..
Як визначає Класифікатор організаційно-правових
форм господарювання, затверджений наказом Держстан-
дарту України від 22 листопада 1994 р. № 288 47, філія1—
ггруктурно відокремлена частина юридичної особи,-що
(находиться поза межами розташування керівного органу
оридичної особи та виконує таку ж діяльність (виробничу,
Іаукову тощо), що й юридична особа в цілому. Філія має
воє керівництво, яке підпорядковане керівному органу
)ридичної особи і діє на підставі доручення, що отриму-
гься від .відповідного керівного органу юридичної особи
І, 2.32); представництво — структурно відокремлена час-
ша юридичної особи. Представництво діє за межами зна-
)дження юридичної особи від її імені. Діяльність предста-
іицтва обмежується представницькими функціями (укла--
Іння угод, здавання-приймання продукції тощо) (п. 2.3,3).
Економічну основу діяльності відособлених підрозділів
слодарських організацій складають закріплені за ними
ковні та обігові кошти. Правовими засадами відокрем-
ння майна тут є окремий баланс, рахунки в банках та
рвинні форми бухгалтерського обліку, які слугують пе^
Іумовами оперативно-господарської і майнової само-
йності відособлених підрозділів.

45 Там само. - 1995. - № 15. - Ст. 99.

46 Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. — і.-N19.

47 Бюлетень законодавства і юридичної практики України. —Відособлені підрозділи господарської організації, ви-користовуючи закріплене за ними майно, здійснюють у межах виробничої програми цієї організації та під її керів-ництвом господарську діяльність, а також користуються правами та несуть обов'язки, визначені законодавством та правоустановлюючими документами, як у відносинах з са-мою організацією, так і у визначеному обсязі поза нею 4І1. Одним із спірних питань правового положення відосо-блених підрозділів господарських організацій є питання про участь таких підрозділів у господарських договірних зв'язках від свого імені.

Відсутність у відособленого підрозділу суб'єкта гос-подарювання статусу юридичної особи є головним аргу-ментом проти визнання його стороною в господарських договорах. У літературі вказувалося, шо наявність серед учасників господарського обороту суб'єктів, які не мають статусу юридичної особи, перешкоджає ефективному за-стосуванню до них правових засобів профілактики право-порушень у галузі господарювання, в тому числі й