Проте, як зазначалося, наявність статусу юридичної особи не може виконувати роль універсальної кваліфікую-чої ознаки для віднесення того чи іншого суб'єкта до кате-горії господарюючих. Тому, на наш погляд, відособлений підрозділ господарської організації як виробник готової продукції характеризується такими необхідними ознака-ми, які дають змогу вважати його суб'єктом господарюван-ня та можливим суб'єктом господарського договору 50:

48 Так, відповідно до ст. 2 Закону України від 22 травня 1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» філії, представництва та і інші відокремлені підрозділи юридичних осіб є платниками податку з: прибутку (ВВР. - 1997. - № 27. - Ст. 181).

49 Щербина В.С. Попередження господарських правопорушень. - *,
К.: Либідь, 1993. - С. 32. і

50 Прийнятне, на наш погляд, запропоноване А.Я. Пилипенком
визначення такого підрозділу як «несамостійного підприємства» (Пи-,
липенко А.Я. Правовое регулироваиие внутрихозяйственішхотноше-'
ний в производственном обьединении: Автореф. дис. канд. юрид. на-1
ук. - К., 1975. - С. 11). :

1) відособлений підрозділ господарської організації са мостійно здійснює господарську діяльність (виробництв продукції, виконання робіт, надання послуг);

2) відособлений підрозділ має відокремлене майно, н Ідо прямо вказується у ч. 1 ст. 7 Закону України «Про під приємства в Україні»;

3) відособлений підрозділ підприємства наділений гос ІЮдарською правосуб'єктністю, обсяг якої визначається я» іаконодавчими, так і локальними нормативними актами -лоложеннями про філії, представництва, відділення тощо, Јрім того, обсяг повноважень відособлених підрозділів го-:подарської організації може бути встановлений установ-ами документами самої організації — статутом та уста-новчим договором.

Доречно згадати, що, відповідно до законодавства Со-

Ізу РСР, структурній одиниці могло бути надане право

иадати від свого імені господарські договори, для чого

<азане право фіксувалось у відповідному наказі або в по-

зженні про структурну одиницю (ст. 5 Закону СРСР від

) червня 1987 р. «Про державне підприємство (об'єднан-

І»51. Відповідно до затверджених положень такі підроз-

Ііли виконували своє внутрішньогосподарське завдання

ля підприємства й одночасно отримували можливість

)ункціонувати на ринку. В літературі встановлення право-

их засад функціонування таких структурних підрозділів

шнювалось як реальна можливість підприємства скоріше

ристосуватися до ринку, відокремлюючи підрозділи, але

е виділяючи їх зі складу підприємства і2

Структурним підрозділам було надане також право ма-І фонд матеріального заохочення та фонд соціального )звитку залежно від результатів своєї діяльності.

51 ВВСС. - 1987. - № 26. - Ст. 385.

52В.С. Мартем'янов підтверджує це таким прикладом: транспор-іій цех після виконання своїх внутрішньовиробничих завдань може їїснювати свої перевезення на підставі обсягів, що самостійно пла-ються, та укладених договорів (Мартемьянов В.С. Правовьіе вопро-создания новьіх структур при переходе к рьшку // Предприятие: ,трен. й внеш. хоз. деятельность (прав, аспекти). — С. 26).

Надання структурній одиниці права самостійно укла-,
дати господарські договори тягнуло за собою й наділення
їх самостійною процесуальною правосуб'єктністю. Ст. 1^
Закону СРСР від ЗО листопада 1979 р. «Про державниі
арбітраж в СРСР» 53 визначала, що у випадках, передбачЛ
них законодавством, сторонами у спорах можуть бути
структурні одиниці виробничих об'єднань, при цьому воі
ни користуються правами та несуть обов'язки, передбачеЧ
ні законодавством про арбітраж для підприємств, установі
та організацій, які є юридичними особами. Порядок учас-
ті в арбітражному процесі структурної одиниці об'єднана
ня регулювався ст. 19 Правил розгляду господарських!
спорів державними арбітражами (в редакції від 16 квітня:
1988 р.) *. Л

Український законодавець не сприйняв ідей радянсь*;
кого господарського законодавства щодо правового поло-;
ження відособлених підрозділів підприємств. І

Практика господарських судів України щодо розгляду спорів за участю відособлених підрозділів господарських організацій ґрунтується на застосуванні інституту цивіль-но-правового представництва 55.

53 ВВСС. - 1979. - № 49. - Ст. 844; 1987. - № 2. - Ст. 35; № 7; -Ст. 92; № 25. - Ст. 355; 1988. - № 1. - Ст. 3.

^ Правила рассмотргния хозяйственньїх споров государствен-
ньіми арбитражами, утвержденньїе постановлением Совета Минист-
ров СССР от 5 июня 1980 г. № 440 (в редакции постановления Совета
Министров СССР от 16 апреля 1988 г. № 490) // СП СССР. - 1988. -
№ 19-20. - Ст. 59. -*

55Як випливає зі ст. 23 ЦК, підприємства можуть набувати май-нових прав та обов'язків тільки від свого імені. За правилами ст. 31 ЦК керівник філії або представництва діс на підставі довіреності, отриманої від відповідної юридичної особи. Застосування ч. 1 ст. 62 ЦК означає, що господарський договір, укладений керівником відо-собленого підрозділу юридичної особи на підставі довіреності, ство-рює права та обов'язки для цієї юридичної особи. В тому ж випадку, коли господарський договір буй укладений керівником відособле-ного підрозділу, не уповноваженим на це або з перевищенням поо-новажень, то такий договір буде створювати права й обов'язки для юридичної особи тільки у випадку схвалення нею укладеного дого-вору (ст. 63 ЦК).

.' За змістом ст. 1 та 21 Господарського процесуального
содексу України (далі — ГПК)56 сторонами в арбітражно-
у.процесі — позивачами та відповідачами — можуть бути
Ідприємства та організації, наділені правами юридичної
соби. Необхідно зазначити, що новели в АПК. України,
несені Законом України від 13 травня 1997 р. «Про вне-
іення змін до Арбітражного процесуального кодексу У кра-
їн», певною мірою заповнили прогалини в кодексі з пи-
ань участі в арбітражному процесі відособлених підроз-
іаш господарських організацій. Так, ч. 4 ст. 28 ГПК вста-
явлено, що повноваження сторони від імені юридичної
соби може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо
Ікс Ііраво надане йому установчими чи ІНШИМИ докумен-
ті)! . ' ' .

Позиція, яку займав Вищий арбітражний суд