ми в суді, арбітражі або в третейському суді (ст.23 ЦивК). Ю Праводієздатність юридичних осіб має певні характерні особли-І вості. По-перше, Праводієздатність юридичних осіб характеризуєть-| ся поєднанням правоздатності та дієздатності. Правоздатність юри-дичних осіб не відділяється від їх дієздатності, тому, вживаючи термін «правоздатність» юридичних осіб, одночасно мають на увазі і їх дієздатність.
Юридичні особи на відміну від громадян володіють не загальною, а спеціальною правоздатністю. Це означає, що вони можуть уклада-ти угоди і договори та набувати лише тих прав і обов'язків, які відпо-відають цілям їх діяльності та передбачені в їхніх статутах (положен-нях), інших засновницьких документах.
Угоди можуть бути за певних обставин визнані недійсними, на тих же підставах можуть бути визнані недійсними і договори, оскіль-ки кожен договір одночасно є й угодою. Визнання договору недійсним ошачає, що він є недійсним із самого початку, з моменту укладення.
Недійсність окрем>Іх-.лоложен(. договору не означає недійсності інших
І І .._..-* .
його частин, якщо можна передбачити, що договір вдалося б здійсни ти і без введення його недійсної частини.
У випадку визнання договору недійсним кожна із сторін зобов'я зана повернути іншій все отримане за договором, а за нсможливост повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у гро шах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законол (ст.48 ЦивК). Такий порядок мас назву двосторонньої реституції.
За неможливості повернути майно в натурі потерпілому відшко довується справжня вартість майна на момент його набуття.
Підставами недійсності договору є визнання його судом недійсні»
як заперечної угоди або незалежно від такого визнання як угоді
нікчемної. і
Нікчемними є угоди, здійснені юридичною особою в суперечност з цілями її діяльності, визначеними в засновницьких документах (ст.5( ЦивК), а також здійснені особою, повноваження якої на укладенню угоди обмежені договором. Нікчемними також визнаються угоди укладені органом юридичної особи, повноваження якого на укладен ня угоди обмежені його засновницькими документами.
Заперечними є угоди, здійснені неповнолітніми у віці від 15 д< 18 років без згоди їх батьків, усиновителів або піклувальників (ст.5; ЦивК) у випадках, коли така згода вимагається відповідно д< ст. 13 Цивільного кодексу.
За позовом піклувальника угоди, пов'язані із розпорядженням май ном (за винятком дрібних побутових угод), які здійснені без згоді піклувальника громадянином, обмеженим у дієздатності внаслідої зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами можуть бути визнані судом недійсними (ст.54 ЦивК). Це теж запе речні угоди.
Якщо угода була здійснена дієздатним громадянином, але таким який в момент її укладення перебував у стані, в якому він був псздат ний розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст.55 ЦивК), тс за позовом цього громадянина вона може бути визнана недійсною Це — заперечна угода.
Заперечними с угоди, здійснені під впливом помилки, яка має істот не значення, внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної уго ди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжкш обставин (ст.57 ЦивК).
Суттєвою помилкою можна вважати помилку щодо природи уго ди, тотожності предмета або таких якостей її предмета, які значне знижують можливості його використання за призначенням. При цьо му слід зазначити, що помилка стосовно мотивів угоди не відіграї суттєвого значення.
Збіг тяжких обставин може призвести до так званої кабальної уго ди. Кабальною може бути визнана угода, укладена передусім внаслі-
док збігу тяжких обставин; угода, укладена на надзвичайно невигід-них для особи умовах, а також угода, яка укладається вимушено і воля та волевиявлення особи, яка укладає її, не збігаються.
До нікчемних належать угоди, укладені неповнолітніми, які не до-сягли 15 років (ст.Зі ЦивК).
Угода може бути визнана недійсною і після смерті громадянина, який її уклав. Вимоги про недійсність угоди в цьому випадку можуть бути заявлені другою стороною, прокурором, спадкоємцями помер-лого та іншими особами.
Недійсними є мнимі й удавані угоди. Мнимою є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки. Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі (ст.58 ЦивК), а укладена угода визнається недійсною.
Угода може укладатися і під умовою. Вона, як правило, містить відкладальну або скасувальну умову. Угода визнається укладеною під скасувальною умовою, якщо сторони поставили припинення прав і обов'язків у залежність від обставини, щодо якої невідомо, станеть-ся вона чи не станеться. Прикладом такої угоди може бути договір найму житлового приміщення, якщо він укладений під умовою звільнення житлового приміщення в зв'язку з настанням певних жит-тєвих чи сімейних обставин у наймодавця, наприклад, його одружен-ня, приїзду членів сім'ї тощо. Угода визнається укладеною пі-д відгла-дальною умовою, якщо сторони поставили виникнення прав і обов'язків у залежність від обставини, щодо якої невідомо, станеть-ся вона чи ні.
Існують певні правила регулювання умовних угод, які захищають добросовісну сторону. Якщо настанню,умови недобросовісно пере-шкодила сторона, якій настання умови невигідне, то вважається, що умова настала. Якщо настанню умови недобросовісно сприяла сто-рона, якій настання умови вигідне, то вважається, що умова не наста-ла (ст.бі ЦивК).
Крім двосторонньої реституції (повернення сторін до первісного становища), законодавством передбачена у випадку недійсності угод і одностороння реституція, яка здійснюється в тих випадках, коли угода укладена з метою, явно суперечною інтересам держави і сус-пільства, і є умисел на укладення такої угоди в однієї з сторін. За цих умов усе одержане такою стороною повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкоду-вання виконаного стягується в доход держави (ст.49 ЦивК).
Якщо умисел на