Договори можуть укладатися в усній і письмовій формі, причому письмова може бути простою письмовою формою і нотаріальною письмовою формою.

Як правило, усні договори укладаються лише в тих випадках, коли законом або згодою сторін не вимагається письмової форми — про-стої або нотаріальної. Відповідно до ст.43 Цивільного кодексу у ви-падках, коли угоди між організаціями або між організацією і грома-дянином укладаються в усній формі, організація, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати письмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їх одержання.

Договори юридичних осіб між собою, а також договори громадян на суму понад 100 крб. між собою укладаються у письмовій формі. Крім того, у законі зазначається, що у письмовій формі повинні укла-датися й інші договори громадян між собою, стосовно яких закон ви-магає додержання письмової форми (ст.44 ЦивК).

Щодо письмової форми договорів діють ті ж правила, що стосу-ються письмової форми угод. Письмові договори повинні бути підпи-сані особами, які їх укладають. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший гро-мадянин. Підпис останнього повинен бути засвідчений організацією, в якій працює або навчається громадянин, що укладає угоду, або житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного зак-ладу, в якому він перебуває на лікуванні, або органом чи службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії (ст.44 ЦивК).

Нотаріальне посвідчення договору обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної фор-

ми тягне за собою недійсність договору з обов'язковою двосторон-ньою реституцією. По такому договору кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане нею за договором, а за немож-ливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності договору не передбачені законом (ст.47 ЦивК).

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала договір, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення договору, суд вправі за вимогою сторо-ни, яка виконала договір, визнати його дійсним. У цьому разі наступ-не нотаріальне оформлення договору не вимагається (ст. 47 ЦивК).

Але не завжди недотримання форми, що вимагається законом, тяг-не за собою недійсність договору. Є й інші наслідки. Недодержання форми договору, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність до-говору лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначений у законі (ст.45 ЦивК). У випадку, коли згідно закону вимагається проста пись-мова форма, її недодержання позбавляє сторони права в разі спору лише посилатися для підтвердження договору на показання свідків, але не позбавляє їх права наводити письмові й інші докази.

Є окремі об'єкти майна, купівля-продаж яких вимагає певного порядку і нотаріального посвідчення договору. Це стосується насам-перед договору купівлі-продажу жилого будинку. Згідно із ст.22-9 * Цивільного кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку пови-нен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є гро-мадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Од-нак існує ще одна вимога до цього договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради (ст.227 ЦивК).

Подібний порядок оформлення договору купівлі-продажу стосуєть-ся і договорів купівлі-продажу державного майна при здійсненні при-ватизації державних підприємств. У Законі України «Про приватиза-цію майна державних підприємств» вказується, що договори купівлі-продажу державних підприємств підлягають нотаріальному посвідченню з наступною реєстрацією виконкомом місцевої ради.

§ 6. Момент укладення договору

Виникають питання з приводу того, з якого моменту договір мож-на вважати укладеним. Вказівка закону на обов'язковість письмової . форми договору означає презумпцію (припущення): якщо не було письмової форми, то не було і договору. Це означає, що особа, яка посилається на те, що домовленість (згода) між сторонами все ж була, повинна цс довести.

У процесі укладення договору вирішального значення для визна-чення моменту укладення договору набуває дата одержання відповіді оферентом. Це означає, що з моменту одержання відповіді від акцеп-танта оферсптом договір вважається укладеним (ст.ст. 155-156). Якщо законом встановлена вимога про обов'язковість певної форми дого-вору, договір вважається укладеним з того моменту, коли він укладе-ний у формі, якої вимагає закон.

Ще один момент вважається важливим для визначення моменту укладення договору. Це — момент передачі майна. Якщо для укла-дення договору, крім дотримання певної форми, потрібна ще й пере-дача майна (або ж вчинення іншої дії), договір вважається укладеним з моменту передачі цього майна або вчинення певної дії. >

У випадках, коли відповідно до закону укладення договору є обо-в'язковим для обох сторін або однієї з них, відмова від укладення до-говору, ухилення від його укладення можуть бути оскаржені в суді або арбітражному суді. Момент укладення договору в цих випадках визначається або в рішенні суду чи арбітражного суду, або він настає з моменту вступу рішення суду або арбітражного суду в силу.

§ 7. Зміна і розірвання договору

У процесі виконання договору можливе виникнення потреби в його зміні, проте згідно зі ст.162 одностороння відмова від виконання до-говору і одностороння зміна умов договору не допускаються, за ви-нятком випадків, передбачених законом.

Проте зміна договору за взаємною згодою є правомірним явищем. Сторони вправі вже при укладенні договору визначити, що до дого-вору згодом будуть додані певні додатки, доповнення, які стануть невід'ємними частинами договору.

Для зміни договору необхідне спільне волевиявлення сторін. Зміни в договорі здійснюються в тій же формі, що і договір, якщо із закону, інших