Якщо сторони домовилися про укладення домовленості (згоди) про зміну договору в певній формі, то вона вважатиметься укладеною після надання їй обумовленої форми, хоча б законом для домовленостей (згод, угод) даного роду така форма і не вимагалася.

Найбільш поширеною є зміна і розірвання договору за взаємною домовленістю сторін, яка може бути і попередньо визначена, ще при укладенні договору.

Деякі підстави правомірного розірвання договору прямо зазначені в законодавстві при розгляді конкретних договорів. Так, покупець,

якому продано річ неналежної якості, якщо її недоліки не були засте-режені продавцем, вправі вимагати розірвання договору і відшкоду-вання збитків (ст.234 ЦивК). Якщо наймодавець не надає у користу-вання наймачеві зданого в найом майна, наймач вправі відмовитися від договору і стягнути збитки, завдані Ного невиконанням (ст.263 ЦивК). Наймач вправі пред'явити в суді, арбітражному або третей-ському суді вимогу про дострокове розірвання договору найму, якщо наймодавець не робить капітального ремонту, що лежить на його обов'язку, а також якщо майно в силу обставин, за які наймач не відпо-відає, виявиться в стані, непридатному для користування (ст.270 ЦивК).

У випадку встановлення в роботі, виконаній по договору підряду, істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків (ст.344 ЦивК).

Загальним правилом є положення про те, що за вимогою однієї із сторін договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду, арбітражного суду або третейського суду при істотному порушенні договору другою стороною.

Поняття істотного порушення договору означає, що це порушен-ня є таким, що тягне за собою для однієї з сторін втрату одержання того блага або задоволення того інтересу, заради якого було укладе-но договір. Така втрата позбавляє цю сторону того, на що вона вправі була розраховувати, укладаючи договір.

У випадку, коли договір змінюється або розривається на вимогу однієї з сторін, ця вимога може бути заявлена в суд або арбітражний суд лише після одержання відмови другої сторони щодо пропозиції змінити або розірвати договір або у випадку неодержання відповіді під неї у певний строк.

Підставою для зміни або розірвання договору може бути також рішення суду. Договір припиняється в результаті смерті боржника або кредитора, якщо виконання зобов'язання має особистий характер, тобто не може бути виконано безпосередньо без участі особи борж-ника або за умови, шо виконання призначалося самому кредитору чи було пов'язане з його особистістю, а також внаслідок ліквідації юри-дичної особи — боржника або кредитора, якщо виконання зобов'я-зання правовими актами не було покладено на іншу особу.

§ 1. Роль договорів у підприємницькій діяльності

У нинішніх умовах особливо зростає роль договору як універсальної та найдоцільнішої форми опосередкування товарно-грошових відносин. У процесах роздержавлення і приватизації договору належить чільне місце серед форм, які використовуються для подолання монополії державної власності (купівля-продаж державного майна через аукціо-ни, конкурси, біржі тощо).

Дедалі більшого поширення набуває договірний поря-док створення нових підприємницьких структур: господар-ських товариств, спільних підприємств з участю зарубіж-них партнерів, господарських асоціацій та ін. Правовою основою створення таких організацій стає установчий до-говір. У ньому засновники зобов'язуються утворити юри-дичну особу, визначають порядок спільної діяльності з її створення, умови передачі в її володіння, користування і розпорядження свого майна та участі в її діяльності. Дого-вором визначаються також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку та збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу засновників з її складу тощо.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників — підприємств, громадян — має свободу господарської діяльності та підприємництва. Ре-зультати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і по-слуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжу-ється звуженням планово-адміністративного впливу дер-жави на майнові відносини, отже розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення

змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб юридич-них і фізичних осіб у матеріальних, енергетичних, продо-вольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна-бартер, постачання енергії тощо). Не зменшується і роль договорів майнового найму (оренди, лізингу, прокату тощо), за допомогою яких опосередковуються відносини з тимчасового володіння і користування майном. Зростає значення договорів підрядного типу, договорів про надан-ня різного роду послуг громадянам та організаціями (дого-вори підряду, про надання посередницьких послуг, на рек-ламу продукції тощо).

Із запровадженням патентної системи охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки підвищуєть-ся роль ліцензійних договорів як основної правової форми передачі виключного права на використання цих результа-тів технічної творчості. Договірна форма використовується і для уступки виключного права на знаки для товарів та по-слуг, права на секрети виробництва (ноу-хау) тощо. Роз-ширення кола можливих об'єктів страхової охорони, до яких належить очікуваний прибуток, ризик підприємни-цької діяльності тощо, теж ведуть до урізноманітнення форм добровільного (договірного) страхування з конкурен-цією страхових організацій. Отже, сфера застосування до-говору у підприємницькій діяльності дедалі більше розши-рюється.

§ 2. Поняття підприємницького договору

Суб'єктам підприємництва доводиться укладати різні за своїм характером договори (купівлі-продажу, поставки, перевезення, лізингу, консигнації, банківського кредиту тощо), які регулюються як нормами ЦК, так і інших нор-мативних актів.

Особливістю розвитку сучасного приватного права є тенденція до уніфікації правових систем, завдяки яким від-бувається стикування та взаємодія різних систем націо-нального законодавства з метою спрощення міжнародних вщносин, зняття перешкод у міжнародному обороті това-рів, капіталів та робочої сили. Прискоренню цих процесів

сприяє діяльність численних міжнародних організацій з уніфікації міжнародного права.