У рамках УНІДРУА у вигляді неформальної уніфікації були розроблені Принципи міжнародних комерційних до-говорів. В основі створення Принципів лежить порівняль-но-правовий аналіз норм різних національних правових систем у контексті регулювання міжнародних угод. Як від-значила Адміністративна рада УНІДРУА у вступі до Прин-ципів, останні є досить гнучкими для того, щоб враховува-ти постійні зміни, які відбуваються в результаті розвитку технології й економіки та торкаються практики торгівлі, яка перетинає кордони. У той же час вони намагаються за-безпечити чесність у міжнародних комерційних відносинах шляхом прямого формулювання загального обов'язку сто-рін діяти згідно з добросовісністю і чесною діловою прак-тикою та встановленням в деяких випадках стандартів ро-зумної поведінки1.

Важливість врахування зазначених Принципів у нор-мотворчій та правозастосовній практиці зумовлена прове-денням в Україні нової кодифікації цивільного законодав-ства і в її складі — інститутів договірного права.

У чинному законодавстві (статті 10 і 11 Арбітражного процесуального кодексу України), судовій та арбітражній практиці і літературі використовуються поняття "господар-ський договір" або "комерційний договір"2.

На жаль, сутність цих понять не розкривається. До ха-рактерних рис господарського договору відносили: 1) особ-ливий суб'єктний склад — обома сторонами цього догово-ру або хоч би однією з них є господарська організація; 2) плановий характер договору, зумовлений тим, що під-

ПринципьІ международньїх коммерческих договоров. — М., 1996. - С. 8-9.

9

Дашков Л. П., Бризгалін А. В. Комерційний договір: від укла-дення до виконання. — К., 1996.

отавою його укладення є планове завдання (акт), яке обов'язкове для обох чи однієї із сторін; 3) договір спрямо-вується на безпосереднє обслуговування основної діяль-ності господарюючого суб'єкта. Господарськими вважали-ся і непланові договори, якщо вони були однотипні з пла-новими і підпорядковувалися такому ж законодавчому режимові (поставка, перевезення вантажу тощо) або якщо вступ у договірні відносини прямо був передбачений зако-ном (наприклад, укладення договору на експлуатацію за-лізничних під'їзних колій).

Безумовно, в сучасних умовах деякі з названих ознак гос-подарського договору потребують уточнення. Зокрема, суб'-єктами господарських договорів можуть виступати не лише юридичні особи (організації), а й громадяни, які у встановле-ному порядку здійснюють підприємницьку діяльність; дого-вори з участю зазначених осіб є переважно неплановими.

Ідея розробників Принципів міжнародних комерцій-них договорів полягала в тому, щоб із сфери застосування цих Принципів виключити так звані споживчі договори, які у різних правових системах стають дедалі більше пред-метом спеціального правового регулювання, що має пере-важно імперативний характер і спрямовано на захист спо-живача, тобто сторони, яка вступає в договір не у процесі здійснення підприємницької або професійної діяльності.

У проекті ЦК України категорія так званих споживчих договорів представлена, зокрема, поняттям "публічний до-говір" (ст. 665). Публічним визнається договір, в якому од-нією із сторін є підприємець, що взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконувати роботи або нада-вати послуги кожному, хто до нього звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користуван-ня, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслу-говування тощо). Підприємець не повинен надавати пере-вагу одній особі перед іншою щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом або інши-ми нормативними актами. Відмова підприємця від укла-дення публічного договору за наявності у нього можливос-тей надання споживачеві відповідних товарів, робіт чи | послуг не допускається, а необгрунтоване ухилення від Укладання публічного договору може потягнути за собою

покладення на нього обов'язку відшкодування збитків, за-подіяних споживачеві таким ухиленням.

Як зазначено у коментарях до Принципів міжнародних комерційних договорів, критерії, що їх використовують на національному і міжнародному рівнях, також різняться ве-ликою різноманітністю у встановленні відмінностей між споживчими та неспоживчими договорами. У Принципах немає будь-якого визначення, проте припускається, що концепція "комерційні договори" повинна розумітися по можливості широко з тим, щоб включати в себе не лише підприємницькі угоди на поставку або обмін товарами чи послугами, а й інші типи економічних угод, таких, як ін-вестиційні або концесійні угоди, договори про надання професійних послуг тощо1.

У попередньому проекті (аванпроекті) Господарського (Комерційного) кодексу України 1994 р. (ст. 49 глави 22) господарський договір як підстава виникнення господар-сько-договірного зобов'язання визначається як ділова уго-да між суб'єктами господарювання про розподіл між ними кореспондуючих господарських прав та обов'язків, необ-хідних для досягнення цілей, і про ті умови, яких повинні додержуватися сторони при виконанні взаємно прийнятих ними зобов'язань. Таке визначення господарського дого-вору викликає ряд зауважень. По-перше, саме поняття ді-лової угоди потребує пояснень. По-друге, права та обов'яз-ки сторін у договорі визначаються через його умови. По-третє, виникає питання: які ж права та обов'язки слід вважати господарськими.

У законодавстві та доктрині ряду зарубіжних країн ві-доме поняття "торговельна угода". У дореволюційній Росії практикою було встановлено такі ознаки угод торговель-ного характеру: 1) спекулятивність угоди; 2) кількість това-рів, які набуваються особою, перевищує межі звичайного особистого споживання; 3) двосторонність, тобто торго-вельне значення угода має для обох її сторін; 4) наявність кредиту2.

Принципи международньїх коммерческих договоров. — С. 2.

Шейн Б. Коммерческие судьі // Знциклопедический сло-варь / Издатели: Ф. А. Брокгауз, Й. А. Зфрон. — С.-Петербург, 1895. - Т. 15. - С. 860.

У проекті ЦК України закріплюється категорія підпри-ємницького договору, зокрема у ст. 55 передбачено, що суд може за заявою дружини, повнолітніх дітей, батьків обме-жити фізичну особу в праві займатися підприємництвом, якщо вона діє нерозважливо, як марнотратник. У разі задо-волення такої заяви суд призначає над цією особою піклу-вальника. Особа, яка обмежена у праві