Інтеграція України в СОТ: перспективи і загрози.
Інтеграційні процеси в світі та значення в них СОТ.
Характерною ознакою світової економіки сьогодні є значна її інтегрованість. В наш час немає і не може бути жодної економічної системи, яка б була повністю самодостатньою і незалежною від зовнішнього економічного впливу. Проте, найвиразніше процеси зближення і взаємовпливу проявляються між економічними системами розвинених країн. Тут ці процеси зачіпають всі галузі національної економіки, всі складові економічного життя суспільства.
Відомий український економіст С. В. Мочерний стверджує, що всі процеси інтеграції об'єктивно зумовлені дією певних факторів: формуванням міжнародного поділу праці, розгортанням НТР, інтернаціоналізацією господарського життя, зближенням між підприємствами різних країн.11 Див: Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник. – К.: Видавничий центр
"Академія", 2002 – 656 с.
До переліку цих факторів можна додати ще й значне культурне, інформаційне, наукове зближення держав, що спостерігається останнім часом.
На сьогоднішній день провідну роль в інтеграційних поцесах почали відігравати міжнародні економічні організації. Це різного роду інвестиційні, торговельні, інформаційні об'єднання держав, створені для досягнення спільних цілей в різних сферах економіки. Швидкий розвиток міжнародної торгівлі спонукав світову спільноту створити таку організацію, яка б встановлювала правила і контролювала їх виконання у сфері зовнішньоторговельних операцій міжнародної економіки. Нею стала Світова організація торгівлі (СОТ).
Створенню СОТ передувала укладена в 1946 р. низкою держав Тимчасова угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Від часу свого існування ГАТТ зазнала багато змін і реформаційних процесів. Планувалося, що ця Угода припинить чинність після ухвалення статуту СОТ. Проте останнє затягнулося, і ГАТТ з "тимчасової" перетворилася на "постійну" організацію без чітко визначеної структури. До 1993 р. в ній брало участь 111 країн, а ще 30 – дотримувалися правил ГАТТ de-facto.
Корінна реформа ГАТТ відбулася на Уругвайському раунді (1986 – 1993). Тоді було скорочено і відмінено деякі тарифи і нетарифні обмеження в торгівлі, розширено компетенцію ГАТТ щодо регулювання послуг, інвестицій, лібералізації торгівлі сільгосппродукцією. СОТ, як систему багатосторонніх торговельних угод, створено 1 січня 1995 р. Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою міжнародної торгівлі за період, що минув з кінця другої світової війни.
Сучасна ГАТТ стосується лише питань торгівлі товарами. Діяльність СОТ, окрім торгівлі товарами, поширюється також на торгівлю послугами та інтелектуальною власністю. Найважливішими функціями СОТ є нагляд за дотриманням положень СОТ під час реалізації країнами своєї національтої торговельної політики та розгляд торговельних спорів.
Базовими принципами СОТ стали два положення щодо заборони дискримінації в торгівлі – положення про "режим найбільного сприяння" та положення про "національний режим".
Ще одним принципом СОТ, який слід особливо підкреслити, є положення про прозорість національних законів, правил торгівлі та практики їх застосування.
Досить складною є структура СОТ (рис 1). Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, яка скликається щонайменше раз у два роки. В інші періоди керування здійснюється Генеральною Радою. Обидва органи складаються з представників усіх країн-членів. Крім того, у структурі є: Ради, Комітети, органи з урегулювання суперечок та огляду торговельної політики, Секретаріат.
Рис. 1. Структура Світової організації торгівлі.
На відміну від більшості міжнародних організацій, до системи ГАТТ – СОТ приєднуються, а не вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна бере на себе обов'язки виконувати угоди, а організація, зі свого боку, перевіряє здатність такого виконання. Швидкість приєднання країни до СОТ залежить від рівня відповідності національного законодавства стандартам СОТ і складається з таких етапів: подання прохання щодо приєднання, розгляд прохання, проведення консультації з країнами-членами СОТ, подання Меморандуму про зовнішньоторговельний режим країни, проведення багатосторонніх переговорів, розробка Протоколу про приєднання, прийняття країни в СОТ.
Для ухвали рішення про прийняття нових членів в СОТ необхідно 2/3 голосів "за" країн-учасниць.
Завдяки членству в СОТ, як вважають офіційні органи СОТ, країна отримує такі вигоди:
Зниження вартості товарів завдяки мінімізації торгових бар'єрів.
Зростання доходів за рахунок розширення діяльності експортерів, розширення виробництва.
Підвищення зайнятості населення (насамперед в експортоорієнтованих галузях) у довгостроковій перспективі.
Розширення вибору товарів і послуг.
Підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності.
Захист від конкуренції та ефективний механізм вирішення суперечок.
На практиці, країна, що вступає в СОТ, не завжди отримує всі вигоди, про які йшлося вище, проте переваги координації механізмів товарообміну є безсумнівними для більшості країн світу.
Проблеми та перспективи вступу України до СОТ.
Сьогодні в наукових і політичних колах України існують досить полярні оцінки можливих наслідків її приєднання до СОТ. Одна точка зору полягає в тому, що інтеграція України в СОТ дасть можливість нашій економіці вийти на закордонні ринки збуту продукції, утвердити свій ринковий статус. Тому економісти-науковці, що підтримують цю точку зору схиляються до позитивних наслідків приєднання до СОТ. Інша частина українських вчених стверджує, що вступ нашої держави в торгівельну організацію принесе для неї негативні процеси. Наприклад, засилля внутрішнього ринку імпортними товарами, що в кінцевому результаті може призвести до втрати економічної незалежності України.
На мою думку, істина у цій суперечці знаходиться по середині полярних поглядів. Існують як позитивні, так і негативні наслідки вступу до цієї торговельної організації. Результати тієї чи іншої країни після приєднання до СОТ залежать від стану її зовнішньоекономічної діяльності та від реальних можливостей розвитку її зовнішньої торгівлі.
Ставши членом СОТ, Україна матиме змогу скористатися з тих переваг, які надає державам співробітництво, організоване за правилами СОТ:
збільшення прямих іноземних інвестицій в економіку держави (така тенденція спостерігається у всіх країнах центральної Європи та Балтії, які