досить молода і її виборче законодавство знаходиться в стані становлення і активного розвитку, що зумовлює його нестабільність і поки що не дозволяє говорити про надійну гарантованість відповідних політичних прав українських громадян та про граничну прозорість і демократизм виборчих кампаній.
Розвиток та удосконалення виборчого та референдумного зако-нодавства України пов'язані насамперед з такими обставинами, як необхідність посилення ролі політичних партій у виборчому процесі та у здійсненні державної політики, перетворення їх на партії парла-ментського типу; з потребою переведення всіх представницьких ор-ганів в Україні на засади справжньої виборності та змінності; з вибо-ром адекватних форм прямого волевиявлення народу; зі зміцненням гарантій реалізації політичних прав громадян України в ході виборів і референдумів; з використанням виборів і референдумів лише як кон-ституційно-правового, а не політичного інструменту спрямування державно-політичного розвитку країни та легітимної, конкурентної, періодичної і несфальсифікованої зміни носіїв влади.
В нашій країні зареєстровано і діє велике число політичних партій і в більшості випадків їх програми мало чим відрізняються одна від одної, що свідчить про прагнення певних груп людей до влади.
Зараз робляться спроби обмеження кількості маловідомих і непопулярних партій. Спеціально для цього було введено чотирьох відсотковий бар’єр, тобто до парламенту своїх представників (представлених у партійному списку) здобуває лише та партія (блок), які на виборах набрала в цілому по Україні не менше 4% голосів від числа тих, хто прийшов на вибори і взяв у них участь. Також при реєстрації партії вносять заставу, яка повертається їм лише у випадку подоання цього бар’єру.
На мою думку, на даному етапі найоптимальнішою була б наявність 3-4 політичних партій, які б постійно конкурували між собою, мали різні виборчі програми і забезпечувалися підтримкою різних верств населення. Це був би досить значний показник розвитку нашої держави.
Зараз уже іде процес об’єднання, злиття партій з приблизно однаковими програмами і великі партії і блоки. Про це свідчать вибори до Верховної Ради в Україні в 2002 році. Але, на жаль, залишається і той факт, що основним єднальним фактором є не певні переконання і майже однакова ідеологія, а потяг керівників цих партій до влади.
Я вважаю що це лише тимчасовий процес, який наша держава швидко пройде.
Список використаної літератури:
Конституція України
Закон України "Про Центральну виборчу комісію"
Закон України "Про вибори Президента України"
Закон України "Про вибори народних депутатів України"
Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"
Закон України "Про місцеве самоврядування"
Закон України "Про об’єднання громадян"
Науково-практичний коментар до Закону України "Про вибори народних депутатів України"/ За редакцією Голови Центральної виборчої комісії України, Рябця М.М. - К.: Український інформаційно-правовий центр, 2002.
“Конституційне право України”/ За редакцією В.Ф.Погорілка – К.: Наукова Думка, 2000.
Кравченко В.В. "Конституційне право України", Київ: Атіка, 2000
Лінецький С.В., Мельник М.І., Ришелюк А.М. "Конституційне законодавство України". – К.:Атіка, 2000.
"Основи конституційного права України"/ За редакцією академіка АПрН України, професора Копейчикова В.В. – К.: Юрінком, 1997.