Референдум (від лат. referendum — те, що має бути пові-домлено) у конституційному праві — це звернення до вибор-ців з метою прийняття остаточного рішення щодо Конститу-ції, законів або з питань внутрішньополітичного і зовнішньо-політичного значення.

Розрізняють такі види референдуму:*

конституційний;*

законодавчий; *

міжнародно-правовий;*

адміністративний (наприклад, щодо прийому до Європейської Ради Данії, Норвегії, Великої Британії).

За ознакою юридичної сили бувають такі референдуми: вирішальний, рішення якого не потребують затвердження будь-яким органом і не можуть бути змінені інакше ніж на підставі проведення нового референдуму з цього питання;

консультативний, який використовується для виявлення громадської думки. Його рішення не мають обов'язкового ха-рактеру для державних органів і посадових осіб.

Залежно від предмета референдуми бувають:*

конституційні (проект Конституції, конституційні поправки);*

законодавчі (проект закону).

За засобом проведення виділяють обов'язковий рефе-рендум, коли проект відповідного акта підлягає ратифікації виборцями (у США такій ратифікації підлягають поправки до Конституції), і факультативний, коли ініціаторами проведення конституційного або законодавчого референдумів є виборці або органи державної влади.

Нарешті, за сферою застосування референдуми поділяють на два види: загальнонаціональні (наприклад всеукраїнський, в Україні), які проводяться у масштабі всієї нації, місцеві, які проводяться у суб'єктах федерації, автономних утворен-нях або в адміністративно-територіальних одиницях.

Порядок організації та проведення референдумів в Ук-раїні визначають статті 72—75 Конституції та Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", прийнятий 3 липня 1991 р.

Закони, інші рішення, прийняті референдумом, не по-требують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передба-ченому згаданим Законом.

Новий референдум з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведено не раніше ніж через п'ять років, а місцевий референдум — не раніше ніж через рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

Завдяки тому, що це положення не було враховано при прийнятті Конституції України, положення, прийняті Всеукраїнським референдумом у квітні 2001 року, не було реалізовано.

Закони та інші рішення, прийняті на всеукраїнському ре-ферендумі, мають вищу юридичну силу і не потребують за-твердження органами державної влади, посадовими особами.

Референдум не допускається щодо законопроектів з пи-тань податків, бюджету та амністії (ст. 74 Конституції).

Порядок призначення та проведення всеукраїнського ре-ферендуму визначає Центральна виборча комісія.

Винесені на референдум рішення вважаються ухвалени-ми громадянами, якщо за них подано більшість голосів гро-мадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

Референдум вважається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяли участь менше половини громадян, внесених до списків виборців.

Повідомлення про результати референдуму публікує ко-місія з проведення референдуму не пізніше як на десятий день після референдуму.

Рішення всеукраїнського референдуму обнародуються і набирають чинності з часу їх опублікування, проте датою їх прийняття вважається день проведення референдуму.