В 1901 році відбувся черговий (восьмий) з'їзд Австрійської соціал-демократичної партії, в ньому взяли участь п'ятеро делегатів від УСДП. На цьому з'їзді соціал-демократія імперії Габсбургів остаточно оформила свої нові ідеологічні позиції, які були беззаперечно прийняті українськими соціал-демократами. Відтепер соціал-демократичний рух в імперії ставав більш поміркованим, в програмних документах партії йшлося про досягнення кінцевої мети партії – побудови соціалізму лише правовими методами без застосування недозволеного законом насильства. У партійній газеті УСДП “Воля” наголошувалося, що партія бореться насамперед за повну свободу особистості - “самодержавність люду”, демократію, перехід землі та фабрик у власність працюючих громадян, спільне користування землею та її спільний обробіток, просвіту народу, рівний доступ до освіти всіх прошарків населення. Ідея захоплення влади чи зміни існуючого ладу шляхом збройного повстання та кровопролиття відкидалася, як неприйнятна. Все зводилося до необхідності приходу до влади мирним, парламентським шляхом і здійснення всіх запланованих соціальних реформ у відповідності з чітко розробленою програмною стратегією.

Відхід української соціал-демократії від радикального марксизму був складовою загального, масштабного процесу оформлення своєрідної поміркованої течії західноєвропейського соціалізму, відомого вченим під назвою австромарксизм.** Пилипчук О., Коропатник М. Історія соціалістичних ідей в Україні. – Чернігів, 204. – С. 29-32.

Складний шлях через революції і національно-визвольні змагання 1917-1921рр. пройшли українські партії соціалістичної орієнтації.

Соціалісти на Східній Україні з об'єктивних історичних причин не змогли створити справді дієвої та монолітної партії, з чисельними структурами в регіонах. А це заважало їм проводити належну агітаційну роботу в масах, не давало адекватного уявлення про процеси, які відбувалися в провінції і тому не дозволяло здійснювати послідовну державну політику в часи перебування при владі. Фактично історія української соціал-демократії в російській Україні чітко продемонструвала незавершеність у структуризації українського суспільства, несформованість українського пролетаріату, ідейну невизначеність інтелігенції, з чим Україна вступила в період революції та боротьби за свою державність. Ці та і інші причини призвели до втрати реального шансу очолити державотворчі процеси в країні і закріпитися при владі.

У не менш складних, ніж у Східній Україні, умовах, опини-лися в період революційних подій прихильники соціалістичних ідей на західноукраїнських землях.

Українська соціал-демократична партія (УСДП) з 1917р. почала робити перші кроки по відродженню партійного життя в краї. Внаслідок революції в Росії, повалення самодержавства і створення в Києві Центральної Ради партія почала виступати за скоріше припинення війни, яка шкодила українському народові й провокувала братовбивство. Вона вимагала, як мінімум, широкої і повної української автономії у складі Австро-Угорщини, а максимум - взагалі виходу українських земель зі складу імперії і злуки західноукраїнських земель в одній республіці із землями Великої України.** Пилипчук О., Коропатник М. Історія соціалістичних ідей в Україні. – Чернігів, 2004. – С.36-37.

Після встановлення в Україні радянської влади багатопартійність була замінена однопартійною системою. Соціалістична ідея та способи її реалізації зводилися до догматизму і репресій інакодумців. Трагічною виявилася доля українських комуністів В.Шахрая, М.Скрипника і колишніх керівників партії боротьбистів, які ввійшли до Компартії України – А.Шумського, М.Хвильового. Їх було звинувачено в буржуазному націоналізмі. Багатьох з них було репресовано за прагнення поєднувати вирішення соціальних проблем з розвитком національної самосвідомості.

У кінці 80-х років ХХст. в складних умовах “перебудови”, гаслами якої були плюралізм гласність, створилися передумови для відродження багатопартійності. Політична енергія мас почала формуватися організаційно. Почалося масове створення політичних клубів, неформальних об’єднань, згодом народних фронтів, рухів, а далі – нових політичних партій. Показово, що в період з 1987р. по 1989р. в Україні утворилося понад 100 нових громадсько-політичних клубів, груп, спілок та громадських об’єднань.

Після здобуття в 1991 році державної незалежності в Україні відбувалися складні і масштабні політичні процеси, які привели до формування багатопартійної системи. Прийняття Конституції України, нового партійного та виборчого законодавства створили передумови для вирішення політичних завдань партійного будівництва. Створені і працюють десятки партій лівого, правого, центристського спрямування.

Важливим кроком у партійному житті України стало прийняття в квітні 2001 року Закону України “Про політичні партії”, який юридично визначив саме поняття політичної партії, порядок їх створення, реєстрації та припинення діяльності, сформулював права партій, встановив систему державного контролю за їх діяльністю.

Історія створення і становлення СПУ від 1991 року до сьогодні невідділь-на від загальної історії розбудови сучасної України. Робота по створенню Соціалістичної партії України розпочалася у складній політичній обстановці другої половини 1991 року. В цей період у ряді областей були створені ініціа-тивні групи. Перші установчі збори по створенню первинних партійних орга-нізацій відбулися в Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Рівному та ряді ін-ших міст. У Києві такі збори ініціативної групи відбулися 18 вересня 1991 року. Був обраний оргкомітет у складі 20 осіб, який прийняв заяву про намір ство-рити „нову лівоцентристську політичну силу”. Розпочалася підготовка до пер-шого з'їзду партії. З самого початку її очолив неформальний лідер ініціатив-них груп, народний депутат України Олександр Мороз.

Установчий з’їзд нової партії розпочав свою роботу 26 жовтня 1991 року в м. Києві. В його роботі взяли участь делегації з усіх областей України. Гострі дискусії велися щодо назви нової партії. Після декількох голосувань було прий-нято рішення нову політичну організацію назвати - Соціалістична партія Укра-їни. Назва відображала суть партії, головним гаслом якої стало: „За соці-алізм, демократію, прогрес!". З’їзд прийняв декларацію про створення Соціалі-стичної партії України, програмну заяву, Статут, кілька інших важливих полі-тичних