В 1990 році О.Мороз був обраний до Верховної Ради України з бажанням боротися за правду та соціальну справедливість. Став ініціатором створення групи аграрників, написав перший варіант закону про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу, який більшістю своїх норм зберігає свою редакцію. Причетний до прийняття близько двох десятків законів, у т.ч. основоположних – Земельний кодекс та закон про колективне сільськогосподарське підприємство. “Ми вчилися, - пише О.Мороз, – законодавчій справі, створювали її систему, прагнули добра людям, зайнятим у найважливішій галузі економіки. І не наша вина, що процес розвивався в зворотньому напрямку. Аналізуючи його зсередини, важко було відразу зорієнтуватися в рушійних силах, векторах та цілях впливу, можливих наслідках. Взагалі, дев’яності роки можна віднести до найскладнішого етапу в історії сучасної цивілізації, який би за інших умов, не спираючись на набутий досвід, проходив би набагато трагічніше для мільйонів людей.”*** Там само*

26 жовтня 1991 року було створено Соціалістичну партію України, керівником якої було обрано Олександра Мороза.

“Не вважав і не вважаю себе партійним чи державним лідером, просто почуття обов’язку перед тими, хто сподівається на кращі переміни для суспільства, стояло для мене завжди на першому місці”.** Мороз О. Дорога, з якої не зійти... //Сільські вісті. – 1999. – 19 січня

18 травня 1994 року О. Мороза було обрано Головою Верховної Ради України, функції якого він виконував чотири роки.

У травні-червні 1996 року було прийнято Конституцію України, при безпосередній активній участі О. Мороза. В Основному законі української держави зафіксована демократична, соціальна суть держави.

Олександр Олександрович написав і видав чотири книжки публіцистики, більше тисячі публікацій і запитує у себе: “Що знайшов би сам у тому морі слів і думок? Хіба що одне: любов. Люблю свій край, монополію на цю любов з будь-якого боку відкидаю. Люблю людей, суперечливих і часом несправедливих, різних. Люблю свою сім’ю, дітей, чотирьох онуків, дружину, що зберігає родинне вогнище через нелюдські випробування. Люблю, бо... люблю. Люблю невдячну роботу, котрої набираю на себе надміру. Люблю дорогу, що стелиться між половіючими хлібами і квітучою акацією, попід золотавим лісом і засніженими полями.

І, як кожна людина, хочу бачити її доброю і безконечною.”*** Там само*

Кореспондент Ганна Стеців у статті “Кому горе з розуму Олександра Мороза” пише: “О. Мороз – політик, якому властиві певний аскетичний стиль, цілком відповідає тим умовам, у яких живе основна маса українського народу. Будучи одним з чільних лідерів держави, він утримався на високому моральному рівні, не заплямувавши себе ані зловживаннями, ані швидким збагаченням за рахунок когось зі свого оточення. Високі кабінети не вичавили з нього високого морального начала. Ті, кого він наблизив до себе, дібрані виважено і не кидають тіні на свого лідера.

Авторитет, імідж Мороза не штучно створений, а справжній, правдивий, заслужений ним, тому наростає дедалі більше.

Доля Олександра Мороза ніколи не була легкою. Те, що він не відступився від прикутої до ліжка впродовж багатьох років дружини, залишився її вірним і відданим другом, що він сам виховав з малих і поставив на ноги дітей, не може не зворушити.

Соціаліст Мороз будує своє бачення України на двох китах. Перший – це захист вітчизняного виробника. Другий – соціальний захист народу. А серед механізмів їх реалізації основне – недопущення в Україні ситуації, коли можна було б легко скуповувати землю, що, на думку Мороза, зруйнувало б, роздробивши, великі сільськогосподарські підприємства, які ще мають шанс піднятися, і що до того ж, могло б віддати землю в чужинецькі руки. “Ми повинні продавати пшеницю, а не землю”, - ця фраза авторства Мороза дуже точно передає бачення ним української перспективи.

Ще одним, третім китом, на якого спирається Мороз, є його вміння раціонально підходити до ідеології. Ось чому “непопулярність” соціалізму в Україні перетворилася під проводом “першого” соціаліста не в загрозу, а в шанс для держави. Мороз визначив український соціалізм, як такий, якому будуть притаманні кращі риси соціалізму і австрійського, і кубинського. Він убрав традиційних революційних соціалістів радянської доби в консервативні пелерини і змістив їх до центру, чим пом’якшив, так би мовити, українізував саму ідею.

Олександр Мороз – прагматик. Виняткове відчуття пропорцій, яке перетворює силу його характеру на інструмент для досягнення мети, суть якої БУДУВАТИ СИЛЬНУ ДЕРЖАВУ”.

Олександр Мороз:

єдиний політик, який проводить щороку понад 400 зустрічей з громадянами в усіх кутках країни і додатково веде щотижневий прийом громадян;

єдиний український політик, котрий відмовився від ордена, яким його нагородив президент Кучма;

перший український політик, який викрив державну мафію, використавши як докази відомі записи розмов у кабінеті Кучми;

саме соціалісти заблокували плани уряду про перетворення землі в товар, підвищення пенсійного віку, не допустили зростання цін та житлово-комунальні послуги в 2004 році;

лідер, який може і вміє об’єднати український народ, людина, особиста порядність і професіоналізм якої доведені часом.

***

Конкретні дії, які вже здійснює і планує здійснити СПУ у разі

свого приходу до влади.

Шлях, який пропонують соціалісти – це шлях до налагодження гідного нас і наших дітей життя, це шлях не назад, а вперед – до європейських цінностей соціальної держави, до справжнього соціалізму.** Коропатник М. Соціалістична трилогія. – Чернігів, 2004. – С. 36

Стратегічною метою соціалістів України є зміна системи влади, яка зможе сконцентруватися на системному вирішенні актуальних питань:

забезпечення соціального захисту населення;

запровадження безплатної