надійні наукові методики. Т.В. Сахнова, наприклад, слушно зауважує, що психологам відомо, що механізм поведінки людини багато в чому зумовлений несвідомими факторами, однак їх виявлення у конкретній дії – завдання майбутнього. Тому встановлення несвідомих психологічних обставин, як це практикується у деяких країнах, не може бути предметом експертизи. Наприклад, у Німеччині проводилися психоаналітичні експертизи на предмет встановлення паранормальних властивостей відповідача за позовом про обман.
3. Моральний критерій.
Третій моральний критерій меж судово-психологічної експертизи є більше етичним, аніж науковим. Експерт-психолог не повинен давати моральну оцінку діям піддослідного чи визначати моральний рівень його особистості. Оцінка соціальних дій піддослідного – це виключно компетенція суду. Психолог обмежується лише психологічним портретом, який, до речі, варто було б складати при проведенні будь-якого виду судово-психологічної експертизи. Це, з одного боку, буде реалізацією особистісного підходу як основного принципу психології, а з іншого – дасть можливість повно і всебічно дослідити обставини справи, оскільки особистість іноді наділена деякими психічними особливостями, що сприяють вчиненню протиправних дій. Дехто вважає, що експерту недоцільно проводити загальне дослідження особистості, оскільки пізнати характер особи та її особистість можна і без спеціальних психологічних досліджень, у процесі особистого контакту і спостереження. Однак така позиція порушує принцип особистісного підходу дослідження, тим більше, що не можна говорити про окремо взяті психічні явища людини, не дослідивши особливості темпераменту, рис характеру, інших властивостей піддослідного.
Помилковим також є ототожнення соціальної і психологічної оцінок, що є результатом нерозділеності методів та мети експертної і судової діяльності при оцінці особистості. В.В. Романов та В.В. Мельник на підставі своїх досліджень роблять висновок, що один з недоліків судово-психологічної експертизи, що має загальний характер, є оцінка правових, морально-етичних питань експертами. Це, звичайно, в першу чергу характеризує рівень непідготовленості суддів, що часто не знають мети призначення судово-психологічної експертизи. Власне, це і стало причиною формулювання морального критерію як самостійного, хоча його виокремлення є доволі умовним, бо за змістом він входить у рамки гносеологічного критерію, що окреслює компетенцію експертизи як спеціального дослідження.
Керуючись одночасно всіма трьома вищезгаданими критеріями, можна легко визначити, чи належать те чи інше запитання, що поставлено судом перед експертом, до сфери компетенції судово-психологічної експертизи.
4. Нормативно-правові акти.
У рамках чинного законодавства існує безліч нормативно-правових актів, що так чи інакше стосуються питання проведення різноманітних експертиз. Експертизи є засобами доведення, за допомогою яких встановлюються об'єктивні обставини в конкретних справах. Загальні питання експертизи визначено Законом України "Про судову експертизу", прийнятому 25 лютого 1994 року. Він містить головні загальні поняття, що стосуються усіх видів судових експертиз, в тому числі й судово-бухгалтерської експертизи. Правила проведення судово-бухгалтерської експертизи викладено в "Інструкції про порядок проведення судово-бухгалтерських експертиз в Бюро державної бухгалтерської експертизи Міністерства юстиції Української РСР" прийнятої Міністерством юстиції Української РСР ще 30 грудня 1974 року. На жаль, новішого нормативного акту немає, а зміни або доповнення до інструкції не вносилися. Тому під час її застосування й виникають певні питання.
Оскільки інструкція була прийнята ще до набуття чинності Конституції України та Закону "Про судову експертизу" її норми необхідно застосовувати лише в тій частині, що не суперечить цим документам. Тобто, для проведення судово-бухгалтерської експертизи треба керуватися насамперед загальними нормами про судову експертизу, закріпленими в законі, а вже потім застосовувати положення цієї інструкції.
5. Поняття судово-бухгалтерської експертизи.
Варто сказати, що цей документ є досить змістовним, він складається з 39 пунктів, у яких детально визначено загальні положення судово-бухгалтерської експертизи, обов'язки, права та відповідальність експерта-бухгалтера, порядок проведення судово-бухгалтерської експертизи та висновок експерта-бухгалтера.
Тоді як чинне законодавство в Україні, хоча й використовує поняття судово-бухгалтерська експертиза, не дає його визначення. Тому, керуючись ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" та критеріями, закріпленими у інших нормах, визначимо це важливе поняття: судово-бухгалтерська експертиза - це процесуальна дія, яка полягає у вивченні експертом-бухгалтером за завданням слідчого або судді первинних бухгалтерських документів з метою встановлення фактичних даних та обставин, що мають значення для об'єктивного розгляду справи.
Коментар "Пп"
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють спеціалізовані установи та відомчі служби. А саме - науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України та Міністерство охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України. Щоправда, судово-експертна діяльність може здійснюватися й на підприємницькій основі, а саме на підставі спеціального дозволу (ліцензії). А також окремими громадянами за разовими договорами.
Ліцензії видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів. Так, відповідно до цього документу, експертна фірма "Нотінгем Хауз" 1998 року отримала ліцензію Міністерства юстиції на здійснення судово-експертної діяльності на право проведення експертизи у справах, які перебувають у провадженні органів дізнання, попереднього слідства або суду за такими експертними спеціальностями: дослідження документів бухгалтерського обліку та звітності; дослідження документів про фінансово-кредитні операції; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій.
Чому судово-бухгалтерської експертизи так бояться податкові слідчі.
Судово-бухгалтерську експертизу, як правило, призначають під час розслідування фактів ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів (стаття 148 Кримінального кодексу України). Адже для виявлення у діях особи наявності складу злочину, необхідно зібрати всі можливі докази. За ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу, доказом у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку органи дізнання, слідчий і суд виявляють наявність або відсутність суспільно небезпечної дії, а також ступінь вини особи, що