В боротьбі з великими землевласниками вільні колони (основна маса сільськогосподарського населення) потрапляли в економічну залежність і перетворювались у приписних орендарів – енапографів. Вони орендували чужу землю і майно, але вільно нею розпоряджатись не могли. Квазиколони могли з дозволу господаря продавати свої земельні ділянки. Вільне селянство було об’єднане в сусідську общину – митрокомію. Генезис феодалізму досяг найбільших успіхів у VІ ст. (за часів правління імператора Юстиніана (527-565)).

Члени митрокомії мали право приватної власності на землю. В VІІ ст. відбувався процес розшарування селян: апори – зубожілі селяни, які здавали свою землю в оренду, стратеотипи – селяни, які одержували за службу землю і платили лише поземельний податок, парики – раби, нащадки колонів, збіднілі вільні общинники. Їх можна було продавати (і не обов’язково з землею), дарувати. Власнику від їх експлуатації діставалось 30-45% прибутку.

Наряду з вотчинним одержало розповсюдження умовне феодальне землеволодіння (пронія). Проніари перетворювалися у справжніх ленників, так як їх земля ставала спадковою. У VШ – ІХ ст. зростає власність військової і цивільної знаті.

Існували три форми великого землеволодіння: –

приватне феодальне;–

церковно-монастирське;–

державне.

Феодальна власність формувалась двома шляхами:–

розорення общинників через неспроможність сплачувати податки;–

держава дарувала землі разом з селянами.

Великий вплив на формування феодальних відносин у Візантії справляла держава, вона не зазнала феодальної роздробленості. Податок – канон збирався з селян у великих розмірах.

В ХШ – ХV ст. розвиваються в надрах феодалізму товарно-грошові відносини.

4. Середньовічне місто, його виникнення та економічна роль.

В країнах Західної Європи найдавніші міста започаткували римляни біля стін великих замків, монастирів, на перехресті торгових шляхів, над великими річками, на узбережжі морів. З кінця ХІ ст. відроджуються античні міста – Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон і утворюються нові – Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург. Основними причинами цього процесу були:–

подальший ріст продуктивних сил;–

відокремлення ремесла від сільського господарства;–

руйнування натурально-господарських форм виробництва;–

розвиток товарних відносин;–

хрестові походи кінця ХІ ст. активізували західноєвропейську торгівлю, а отже і розквіт міст;–

посилення феодального гноблення селян спричинило їх втечі і набуття там статусу вільних людей.

Раніше, ніж в інших країнах, відбувалося пожвавлення міст в Італії: Амальфі, Венеція, Генуя, Піза, Барі. Згодом ростуть південнофранцузькі міста: Марсель, Тулуза, Арль. З ХІ ст. ростуть міста в Англії, Німеччині – Бремен, Любек, Гамбург, Магдебург. Населення в містах було небагато - чисельним (біля 5 тисяч чоловік). Виключення склали Париж, Венеція, Флоренція (більше 100 тисяч).

Спочатку середньовічні міста були власністю феодалів. В ХІ – ХШ ст. у містах прокотилася хвиля комунальних революцій, внаслідок яких міста добилися незалежності та самоврядування. Міста стали осередками промисловості. Найбільш поширеними ремеслами були текстильне, виплавка і обробка металів, виробництво зброї, гірнича справа, залізорудна, видобування солі.

Ремесло мало цехову організацію – об’єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки – цехи. Причини їх виникнення:–

необхідність згуртування проти об’єднаного дворянства;–

потреба ремісників у спільних приміщеннях;–

зростання конкуренції з боку сільських ремісників;–

необхідність створення умов для професійної діяльності своїх членів.

Внутрішні правила були спрямовані на підтримання економічної рівності серед членів цеху. Він був військовою організацією, що брала участь в охороні й обороні міста. Цех мав свою церкву, каплицю, будучи своєрідною релігійною організацією. Цехова організація була економічно раціональною в ХШ – ХV ст. і мала тоді прогресивне значення в розвитку середньовічної промисловості. Згодом цехи стали гальмувати розвиток продуктивних сил. Сувора регламентація виробництва і збуту призвела до застою у розвитку науки, техніки і, як наслідок, до занепаду промисловості.

Економічна роль середньовічного міста в тому, що розвиток ремесла в містах став важливою передумовою активізації торгівлі, яка мала велике значення для розвитку промислового виробництва в Європі.

Розвиток товарно-грошових відносин сприяв виникненню мануфактурного виробництва, а це вже елементи капіталістичної організації виробництва.

Таким чином, місто відіграло вирішальну роль в зміні способу життя людей, соціальної структури суспільства, підготувало умови для більш погресивних форм господарювання.

Саме в цей час закладаються основи майбутньої ринкової економіки, зароджується банківська справа, кредит, вдосконалюється грошова система без чого неможливий розвиток капіталістичного виробництва і торгівлі.

Отже, V – ХV ст. стали важливим етапом у розвитку західноєвропейського регіону. У цей період сформувалась і вдосконалювалась феодальна структура, намітився прогрес у аграрному секторі. Значних успіхів досягли міста, які стали центрами господарського розвитку.

Запитання і завдання для самоперевірки

1.) Визначте суть феодальних виробничих відносин, назвіть основні риси та етапи становлення в країнах Західної Європи.

2.) Охарактеризуйте шляхи формування форми і типи власності в добу середньовіччя.

3.) Назвіть основні виробничі форми феодалізму.

4.) Розкрийте особливості становлення феодального господарства у Франції, Англії, Німеччині.

5.) Проаналізуйте особливості становлення феодалізму у Візантійській імперії.

6.) Розкрийте основні причини виникнення західноєвропейських міст, їх економічну роль.

7.) Опишіть цеховий лад середньовічного міста, покажіть його економічну доцільність у ХІІ – ХV ст.

8.) Охарактеризуйте риси, характер європейської торгівлі в середні віки, її головні шляхи і райони.

Список літератури:

Політологія: /Підручник/ І.С. Дзюбо, К.М. Левків, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.С. Дзюбака, К.М. Лемківського. – К.: Вища школа, 1998.

Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера: Пер. з нім. – Київ: Тендем, 2002. – 584 с. – Бібліограф: с. 514-569.

Політологія а редакцією О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. Київ. „Видавничий центр” „Академія” 1998.

Основи політичної думки. Курс лекцій за