Роль та місце політичних відносин у суспільстві
Суспільство є системою відносин. Суспільні відносини — це багатоманітні зв'язки, які виникають між людьми в процесі їхньої діяльності в різних сферах суспільного життя. Суспільні відносини можуть класифікуватись за їх об'єктами, суб'єктами та характером відносин між ними. За характером виокремлюють, напри-клад, антагоністичні й неантагоністичні відносини. В основі перших лежать антагоністичні суперечності як такі, що можуть бути розв'язані лише шляхом знищення обох сторін або хоча б однієї з них. Неантагоністичні суперечності, що лежать в основі неантагоністичних відносин, розв'язуються без знищення сторін.
Більшість видів суспільних відносин — економічні, політичні, ідеологічні, правові, моральні, побутові тощо — виокремлюються на основі їх об'єктів. Так, економічні відносини — це відносини, які складаються з приводу власності на засоби виробництва, у процесі самого вироб-ництва, а також розподілу, обміну та споживання матеріаль-них благ. Політичні відносини складаються з приводу влади в суспільстві та у процесі її здійснення. Ідеологічними є відносини з приводу ідей і поглядів, які відображають певні суспільні інтереси. Правові відносини складаються з приводу правових норм, моральні — з приводу норм моралі тощо. Суб'єктами цих суспільних відносин можуть бути індивіди, соціальні спільності, різноманітні організації тощо.
На відміну від інших видів суспільних відносин головною особливістю соціальних відносин є те, що вони виокремлю-ються на основі їхніх суб'єктів — індивідів і соціальних спільностей людей як таких, що сформувалися об'єктивно в процесі історичного розвитку. Різновидами соціальних відносин є класові, національні, демографічні та інші відно-сини. Складатися вони можуть з приводу різних об'єктів — власності, влади, ідей, норм права тощо.
У сукупності суспільних відносин найважливіші ті, які складають головний зміст основних сфер суспільного життя, — економічної, соціальної, політичної і духовної. Це економічні, соціальні, політичні й соціокультурні (ідеологіч-ні, моральні, естетичні, релігійні) відносини. Вони тісно пов'язані між собою і перебувають у певній залежності, яка у філософії трактується по-різному.
Матеріалістичне марксистське розуміння суспільних від-носин полягає в тому, що вони поділяються на первинні — матеріальні, базисні і вторинні — ідеологічні, надбудовчі. Головними, визначальними визнаються матеріальні — економічні, виробничі відносини. Характер їх визначається продуктивними силами суспільства й не залежить від волі і свідомості людей. Ідеологічні суспільні відносини — полі-тичні, правові, моральні тощо — виникають на базі мате-ріальних суспільних відносин і складаються як надбудова над ними, проходячи попередньо через свідомість людей.
Економічні відносини визначають політичні не безпо-середньо, а через соціальні, передусім класові, відносини. Соціальні відносини є найближчими до політичних, оскільки політика має головним своїм призначенням узгодження
соціальних інтересів. Політичні відносини, у свою чергу, є визначальними щодо соціокультурних — ідеологічних, моральних тощо. Економічні — соціальні — політичні — соціокультурні відносини — у такій послідовності вони визначають одні одних у марксистському трактуванні. Водночас марксизм визнає і зворотний вплив суспільних відносин, який, проте, не є визначальним, а також тісний взаємозв'язок усіх їх різновидів.
Опоненти марксизму заперечують таку залежність суспільних відносин і наголошують на особливій ролі полі-тичних і моральних відносин. М. Вебер, наприклад, у праці «Протестантська етика і дух капіталізму» (1905) виводив характерні риси капіталістичних виробничих відносин із особливостей протестантської етики.
Марксистське трактування взаємодії суспільних відносин переконливе, зокрема, в тому, що наголошує на особливій, визначальній ролі економічних відносин. Очевидною є, наприклад, залежність демократизму суспільства від рівня його економічного розвитку. Представники так званого девелопменталістського (від франц. — розвиток) напряму вважають, що слабкорозвинена економіка об'єктивно зумовлює централізацію влади, посилює авторитарні тенденції, тоді як економічне зростан-ня сприяє плюралістичній демократії.
Навіть у разі негативного ставлення до марксизму слід визнати, що відносини власності на засоби виробництва, які є визначальними в системі економічних відносин, висту-пають основою поділу суспільства на класи, а класовий поділ, у свою чергу, справляє значний вплив на політику. Так, в абсолютній більшості капіталістичних країн головне політичне протистояння відбувається між буржуазними і робітничими партіями. Потреби цього протистояння обслу-говують відповідні різновиди ідеології.
Проте класовий чинник не завжди є визначальним у політиці. Не меншу роль у ній можуть відігравати етнічний, демографічний, професійний, регіональний, релігійний та інші чинники. Політика — це взаємодія багатьох різних чинників. Перебуваючи в залежності від економіки, де створюються матеріальні засоби здійснення влади, політика справляє відчутний зворотний вплив на неї. Причому якщо вплив економіки на політику певною мірою опосередковується соціальними відносинами, то зворотний вплив політи-ки на економіку є безпосереднім.
В ідеалі стосовно економіки політика має грунтуватися на свідомому використанні економічних закономірностей суспільного розвитку. У цьому разі вона сприяє економіч-ному прогресові. Однак політика може здійснюватись і всупереч таким закономірностям, а в результаті — спричи-няти руйнування економіки, зубожіння населення, соціаль-ну поляризацію суспільства та інші негативні наслідки. Рано чи пізно така політика зазнає краху й змушена буде зважати на об'єктивні економічні реалії. Нарешті, політика може в певних напрямках чинити перешкоди економічному розвит-кові й підштовхувати його в інших. За будь-яких умов вплив політики на економіку відчутний уже тому, що вона виступає засобом вирішення економічних проблем.
Політика тісно зв'язана з духовною сферою суспільного життя. Так, культура суспільства визначає культурне обличчя політики, її зв'язок з історією, людиною, знанням. Необхід-ними є також моральні оцінки й настанови політики: вона може бути більш-менш моральною або ж зовсім амораль-ною.
Особливо тісний зв'язок політики з ідеологією. Якщо мораль, культура чи релігія впливають на політику здебіль-шого опосередковано, то ідеологія зливається з нею безпо-середньо. Політика невіддільна від свідомості суспільства й людини, її інтересів